Продовжуємо розповідати про земельний досвід європейських країн. Процеси земельної реформи у країнах Східної Європи багато в чому схожі, оскільки, маючи спільне соціалістичне минуле, тут перейшли від державних і колективних форм землеволодіння та землекористування до приватних. У більшості країн завершено приватизацію земель держвласності, зокрема державних кооперативів і господарств. Загалом стратегія земельної політики постсоціалістичних країн зорієнтована на ринкові відносини з переважанням приватного землеволодіння, широкої кооперації у виробничому та інфраструктурному секторах.
Болгарія: іноземці можуть отримати гектари лише у спадок
Особливість болгарського сільського господарства до реформи полягала в тому, що в економічному сенсі земля використовувалася як державна власність, але юридично не була націоналізована. Роздержавлення почалося з прийняття в 1991 році закону «Про власність і використання сільськогосподарських земель». Документом закріплено базисні ринкові ціни на нерухоме майно, включаючи землю. Ці показники є основою для всіх розрахунків за гектари. Виконання закону покладено на міністерство землеробства і земельні комісії громад. Практично, саме міністерство землеробства здійснює державну політику, пов’язану із впровадженням аграрної і земельної реформи в державі. Воно займається також питаннями економічного регулювання та координує реалізацію продукції на зовнішньому ринку. До речі, в апараті міністерства працюють лише 240 осіб.
Земельні комісії створюються при радах громад. Члени земельних комісій належать до штату міністерства землеробства, призначаються і звільняються ним. До складу комісії входять також представники ліквідаційної ради і приватних власників землі. Діяльність комісій забезпечується коштами державного бюджету через спеціальний фонд «Земля», створений при міністерстві землеробства.
Згідно із законом «Про власність і використання сільськогосподарських земель» припинено діяльність колгоспів і створених раніше всіх видів кооперативів та агрофірм. Майно цих організацій розподілялося між їх членами. За законом, власниками сільгоспземель можуть бути держава, громади, юридичні особи та окремі громадяни. Право власності на землю не поширюється на іноземців та юридичних осіб з іноземною участю понад 50 відсотків. Іноземні та болгарські громадяни, які постійно живуть за кордоном, можуть отримати наділ лише у спадок. Після цього земля впродовж трьох місяців викуповується громадою або державою за цінами, визначеними урядом для відповідного району.
У рамках реформи відновлено права насамперед колишніх власників та їх спадкоємців на землю, передану трудовим кооперативам і державним господарствам (держгоспам), а також на землю, незаконно вилучену після прийняття в 1946 році закону «Про трудову земельну власність». За бажанням цих осіб відновлюється їх право власності на певні земельні ділянки або здійснюється грошове відшкодування. Не відновлюються права власності на гектари, відведені під заказники, природоохоронні зони національного та міжнародного значення, землі, на яких є археологічні об’єкти та пам’ятки культури. Колишні власники цих земель можуть отримати рівнозначні ділянки з державного земельного фонду або фонду громади.
Відновлено також право власності сільських громад на землю, що була вилучена в них безплатно та передана державі, колективним господарствам, агропромисловим комплексам та агрофірмам або передана до Державного лісового фонду.
У визначених урядом малопродуктивних і малозаселених районах земельні комісії громад мають право дозволяти громадянам безплатно користуватися землями громади. З дозволу міністерства фінансів ці комісії вправі надавати в користування землі з Державного земельного фонду. За рішенням земельної комісії, особи, які обробляють наділ протягом 10 років, можуть набути право власності на нього безплатно.
Громадяни, які внаслідок розпаювання отримали ділянку, мають сплатити громаді її вартість.
Розмір ділянки залежить від місцевих умов, але не менш як 0,3 гектара для пасовищ і 0,1 гектара для виноградарства та садівництва. Процес розподілу прозорий — інформацію про виділення ділянок земельна комісія регулярно оприлюднює у ЗМІ.
Решта землі реалізується на торгах за правилами, визначеними урядом. Ділянка, куплена громадянами у власність, не може бути відчужена протягом десяти років. Орієнтирами для визначення вартості землі є ціни на біржах у Німеччині та в сусідів (у Греції, Туреччині), скориговані з урахуванням місцевих особливостей. Для цього вся земля класифікована за 50 агроекологічними районами. В основу районування покладено типи ґрунтів, висота над рівнем моря, рельєф тощо.
Політика уряду Болгарії спрямована на створення на основі приватної власності на землю міцних селянських господарств.
З матеріалами Центру Разумкова знайомилася Галина КВІТКА.
