За стіною беззаконня

У рамках презентації Доповіді правозахисних організацій «Права людини в Україні-2008» обговорювали проблеми дотримання прав і свобод громадян правоохоронними органами. До речі, на представницькій зустрічі (правозахисників, юристів, журналістів, мужів із владних структур) із прокуратури і суду нікого не було. Промовистий факт, який і коментувати не хочеться. Набридло писати про те, як ці правоохоронці зводять дедалі вище «китайську стіну» між собою і суспільством. Що їм якісь права і свободи платників податків, які найняли їх на службу і платять чималі гроші. Маю на увазі передусім головних керманичів ГПУ та ВСУ, які у величезному апараті не знайшли підлеглих, що достойно представили б «око государево» і Феміду. А до них питань було найбільше.

...В Одеській області затримали студента, міліціянти «по-джентльменськи» ставилися до нього протягом 30 годин. Жертва свавілля зізналася після цього... в убивстві. А через півроку «труп» з’явився вдома. «Убивцю» відпустили калікою. Кого покарали, як гадаєте?

...У Харкові невинних позбавили волі за вбивство і грабіж. Після виправдання (через шість років ув’язнення) двоє з них звернулися до суду, який зобов’язав державу компенсувати моральну шкоду хворим і психічно зламаним хлопцям. Слідчі і суддя, причетні до неправосудного вироку, вкотре вийшли сухими з води.

— Останніми роками в пенітенціарній системі відчутні зміни на краще. Уже не переповнені в’язниці, а отже, умови тримання в’язнів поліпшуються. Але... Я не отримав, скажімо, розумного пояснення щодекадному переведенню засуджених на довічно з камери до камери. Не бачу рішучих дій керівництва Держдепартаменту з питань виконання покарань стосовно хабарників у колоніях, де умовно-достроково можна вийти на волю, заплативши гроші. Не підмастиш — з’являться в тебе стягнення за непришитий гудзик, недобрий погляд, непорядок у тумбочці... Скаржитись? Кореспонденція ретельно фільтрується, за межі колонії скарги потрапляють, як правило, неофіційним шляхом. Уявіть, що чекає в’язня, за листом якого приїжджає комісія, — наголосив Букалов.

Продовжу. У Вінницькій колонії хлопця жорстоко побили під час перебування в установі перевіряльників. Прокуратура, «розібравшись», стверджувала, що інциденту не було.

Нещодавно в цій установі відбулося масове побиття засуджених. Прокуратура розбирається.

У цій само колонії хворий в’язень не отримує належного лікування, а передані щиросердною мамою його сусіда по камері ліки «шукають» адресата майже рік.

І це відбувається, зазначте, в установі, через мур від якої розташовується управління Департаменту на Вінниччині...

Право на отримання медичної допомоги відносно добре забезпечується в лікарнях, а в колоніях і СІЗО...

Доречно згадати драматичні історії, пов’язані з неналежним лікуванням в’язнів. Ніна Карпачова з болем висловила згадану фразу в недалекому 

2007-му. Той рік запам’ятається «СІЗОнним смертеградом», як влучно назвали журналісти період з 5.07.07 р. по 9.09.07 р., коли у столичному СІЗО №13 померли дев’ятеро. Більшість, як свідчать правоохоронці, — через хвороби. Це були резонансні події. А скільки наших дітей та онуків пішли у вічність тихо, без особливого галасу в ЗМІ? Пішли часто невинними, бо слідчий ізолятор — це місце, де тримають не тільки засуджених.

...Ольгу Біляк, мати, поетесу, інваліда, яка мала переконливе алібі, звинувачували у скоєнні злочину. Її тримали в СІЗО, хоча хвороби, на які вона страждала, входять до переліку тих, що звільняють від покарання. У тюрмі Ольгу до того ж «звалило» запалення легенів. За вимогою адвоката на лікування її не направили, після різкого погіршення здоров’я вкотре відмовили в госпіталізації. «Годували» примітивними пігулками. Слідчий змилостивився, врешті-решт, і постановив звільнити хвору з-під варти. Постанову вчасно не виконали, Ольга, не дочекавшись допомоги, померла.

Апеляційний суд на той час скасував вирок районного і направив справу на дорозслідування.

Навіщо було тримати за ґратами хвору жінку, вина якої не доведена?

...Навіщо було заарештовувати Валерія Телісова (на знімку), жителя села В. Сироватка, що на Сумщині, який, повернувшись з армії, мав необережність потрапити під вплив відморозка-наркомана з кримінальної сімейки, раніше судимого? Під його началом поцупив з авто магнітолу, колонки і «мобілку». У скоєному зізнався, віддав украдене, батьки компенсували власнику матеріальні і моральні збитки. Усе, конфлікт вичерпано? Він тільки розгорявся. Від тримання під вартою протягом двох з половиною місяців хлопця не врятували ні п’ять тисяч гривень, відданих якомусь полковникові, ні абсолютно позитивні характеристики із сільради, школи, військової частини, підприємства, де працював Валерій, від дільничного... Нічого не значила для зацікавлених зловмисників і заява потерпілого про відсутність претензій. Очевидно, хтось очікував додаткової «зелені». Та де її «накосиш», коли сім’я Телісових продала все, що мала: корову-годувальницю, бичка, телицю.

Із постанови судді Сумського районного суду (суддя Кущ): «... подання (слідчого. — Авт.) є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки Телісов В. М., перебуваючи на волі, може переховуватись від слідства та суду і перешкоджати встановленню істини по справі».

І це незважаючи на щиросердне зізнання 20-річного хлопця і повернення вкрадених речей?!

Сьогодні дедалі гучніше лунають, і, як бачимо, небезпідставно, нарікання на адресу слуг Феміди: зловживають правом кидати за грати, коли можна обійтися підпискою про невиїзд. Підрахували б судді, скільки зламаних доль, розбитих сердець і втрачених життів маємо внаслідок такого перестрахування. А скільки гуляє на волі «під підпискою» справжніх злодюг, насильників, розбійників! До речі, організатор крадіжки, в якого під час обшуку знайшли коноплю, звільнився з-під варти в день поховання Валерія.

А помер Телісов у Сумському СІЗО. Чи то від серцевого нападу, чи то від падіння з ліжка, чи то «від отруєння невідомою рідиною». Отакі версії слідства, до яких сільчани додають версію побиття Валерія співкамерником. Численні синці та тілесні ушкодження не сховав би і товстий шар гриму, кажуть...

...На щастя, знаю й інший випадок, на користь працівників колонії, точніше її керівника. У згаданій уже Вінницькій ВК-1 начальник зробив усе можливе (особисто діставав бензин тощо), щоб терміново доправити до лікарні хворого. «Якби привезли пізніше на дві години — не врятували б», — зізналися хірурги...

Та повернімося до «круглого столу». «Стабільно поганою залишається ситуація в Держдепартаменті з питань виконання покарань, який ретельно охороняє свою закритість і безкарність, — категорично зазначає відповідальний за випуск Доповіді «Права людини в Україні-2008» Євген Захаров. — Це єдиний орган державної влади в Україні, який практично не змінився...»

На жаль, не єдиний. Хіба правоохоронці можуть похвалитися суттєвими здобутками у сфері охорони прав і свобод громадян? А Феміда стала об’єктивнішою і гуманнішою за роки незалежності? Коли риба гниє з голови, тулуб не може бути здоровим. Гадаю, погарячкував Захаров у вступній статті Доповіді. Адже сам на «круглому столі» визнав, що позитивні зрушення в пенітенціарній системі є. І Букалов це стверджує, інші правозахисники, представники влади, церкви.

Переконався, що нашому братові, журналістові, як правило, не створюють перешкод в добуванні інформації про стан справ по той бік стіни з дротом. Та ми не вельми поспішаємо скористатися нагодою. Нагодою, в тому числі, розповісти про брутальне порушення прав тисяч працівників пенітенціарної системи. Тих, кому держава довірила охорону суспільства від злочинців, їхнє перевиховання і залишила сам на сам із дюжиною проблем. На «круглому столі» і в презентованій Доповіді про це чомусь не йшлося. Наче працівників кримінально-виконавчої служби позбавлено прав і свобод і залишено їм тільки обов’язки.