Теоретичні надбання законодавчої діяльності парламенту

Законодавча база Української держави неухильно розвивається, ускладнюється, поступово, відповідно до вимог часу, наповнюється новими правовими нормами, що мають упорядковувати непрості суспільно-економічні відносини в країні. Проведення моніторингу вітчизняного та європейського законодавства, аналіз ефективності застосування, вироблення пропозицій щодо його подальшого вдосконалення є одним з пріоритетних завдань Інституту законодавства Верховної Ради України, в якому зосереджені потужні сили правознавців — теоретиків і практиків у галузі законотворення.

Саме в руслі цих вимог протягом останнього часу інститутом було підготовлено та випущено в світ три досить цікавих виданья, присвячених назрілим питанням законотворчого процесу. Зокрема, збірка «Проблеми законодавчого забезпечення пріоритетних сфер суспільних відносин (на основі аналізу законопроектів, включених до порядку денного другої і третьої сесій Верховної Ради України шостого скликання)» (Київ, 2009) складається з трьох тематичних розділів, для змісту кожного з яких притаманна поглиблена наукова експертиза стану законопроектної роботи. До першого розділу включено наукові висновки щодо законопроектів з питань державного будівництва та правової політики, другий присвячено вкрай актуальним на сьогодні економіко-правовим проблемам державотворення, а третій — аналізу участі України в міжнародних та регіональних організаціях, системах колективної безпеки і, загалом, висвітленню основних аспектів законодавчого забезпечення засад зовнішньої політики нашої держави.

Примітно, що у цьому виданні науковцями запроваджено новий підхід, який полягає не лише в поданні висновків щодо окремих законопроектів, а й у висвітленні загального стану законотворчої роботи в пріоритетних сферах, визначених парламентом. Такий «блоковий» підхід, за словами директора інституту, члена-кореспондента НАН України Олександра Копиленка, дозволив вийти на більш широкі узагальнення щодо стану законопроектної роботи на даному етапі державотворення, проаналізувати не лише якість законопроектів, внесених на розгляд Верховної Ради України, а й їх відповідність потребам суспільного розвитку, програмним документам, міжнародним рекомендаціям, а також сформулювати як конкретні зауваження та пропозиції щодо окремих проектів законодавчих актів, так і загальні рекомендації стосовно напрямів подальшої законотворчої діяльності.

Поєднання детального вивчення окремих аспектів кожної проблеми з їх узагальнюючим дослідженням робить це видання досить корисним як науково-методичний матеріал не лише для суб’єктів законодавчої ініціативи, але й для науковців, державних службовців, усіх, хто цікавиться питаннями законотворчого процесу. Застосування саме такого підходу під час проведення наукових досліджень стає традиційним в діяльності інституту.

Практичну цінність для комітетів Верховної Ради України, науковців та практиків у сфері права, державного управління та місцевого самоврядування становить і «Бюлетень моніторингу законодавства України» (Київ, 2009). Слід зазначити, що моніторинг законодавства, який здійснюється співробітниками інституту, передбачає систематичний збір, обробку та аналіз інформації про перебіг законо- та нормотворчих процесів у державі, практичні наслідки втілення правових актів у діяльність суб’єктів правовідносин, стан реалізації пріоритетних напрямів законодавчої діяльності. У цьому зв’язку не може не викликати інтересу висвітлення авторами бюлетеня результатів наукового аналізу та існуючих підходів до прогнозування, удосконалення та розвитку чинного законодавства з урахуванням позицій як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, розгляд та співставлення різних поглядів дослідників теорії права і практиків нормопроектувальної діяльності. Конкретні пропозиції та аналітичні матеріали, неординарні підходи, що містяться у виданні, заслуговують на увагу і можуть стати у нагоді при вдосконаленні чинних та виробленні нових правових норм, забезпеченні їх ефективного узгодження та стійких взаємозв’язків між ними.

Вихід ще одного видання Інституту законодавства — «Правова наука та законодавча практика: аналіз дисертаційних досліджень (2002—2008). Випуск 1» (Київ, 2009) — також зумовлений нагальною практичною потребою. Як відомо, правова наука повинна не лише актуалізувати проблеми та виявляти прогалини чинного законодавства, але й пропонувати суб’єктам законодавчої ініціативи шляхи і механізми вдосконалення правового поля. У вказаному дослідженні інституту і робиться перша спроба з’ясувати, в якій мірі відповідають реальним потребам законопроектної діяльності наукові напрацювання наших правників, який їхній дійсний, практичний внесок у складний процес розвитку вітчизняного законодавства.

Загалом це дослідження Інституту законодавства вигідно вирізняється високим рівнем проведеної систематизації й аналізом розвитку тенденцій у галузі взаємодії та інтеграції зусиль вітчизняних юристів-науковців та суб’єктів законодавчої практики. Тож вже перший випуск серії може стати корисним як для народних депутатів, співробітників апарату парламенту, секретаріатів Президента і Кабінету Міністрів України, так і особливо при обранні напрямів дисертаційних досліджень в галузі права докторантами, аспірантами, взагалі здобувачами наукових ступенів, які претендують на те, щоб давати рекомендації професійним законотворцям.

Варто також зауважити, що вже четвертий рік поспіль інститут щоквартально випускає «Реферативний огляд європейського права», який викликає неабиякий інтерес у керівників та співробітників державних органів, науковців, викладачів вищих навчальних закладів, представників громадських організацій. Випуски цього збірника, в яких міститься оперативна інформація щодо європейських законодавчих актів, розвитку європейської правової доктрини та судової практики ЄС, за рішенням урядової ради з підбиття підсумків виконання Україною програми «TAІEX» розсилаються майже до ста органів державної влади.