Розмови про похорон Руху сильно перебільшені?

Прикарпатські рухівці готуються до ювілею НРУ. Цьогоріч у вересні йому виповниться 20 років. Відповідний указ про відзначення в Україні цієї дати підписав Президент України Віктор Ющенко. На загальнодержавному рівні основні урочистості пройдуть у столиці України у вересні. Прикарпаття ж, яке з перших днів було однією з базових областей Руху, свої заходи розпочне в серпні. Для підготовки до ювілею в області створено організаційний комітет. Про те, якого значення тут надають цій події, свідчить той факт, що оргкомітет очолили перші керівники області — голови ОДА Микола Палійчук і обласної ради Ігор Олійник. Останній і сьогодні залишається членом НРУ. Немало рухівців займають в області керівні посади. Здавалося б, справа Руху живе і процвітає. Однак не секрет, що як у пересічних прикарпатців, так і в середовищі самих рухівців наближення цієї дати викликає певне сум’яття.

Безумовно, є загальне розуміння того, що Народний рух України відіграв у національному відродженні України, у здобутті державної незалежності справді історичну роль. Прикарпатці добре пам’ятають, як у 1989—1991 роках на заклик Руху в Івано-Франківську та інших містах області збиралися багатотисячні віча і мітинги. Саме вони крок по кроку руйнували підвалини тоталітарного режиму, готуючи фундамент української державності.

Однак зрозуміло і те, що рухівські звитяги уже в минулому. Сьогодні НРУ переживає не найкращі часи, а його вплив на політичну ситуацію як у країні, так і в краї, м’яко кажучи, не надто помітний. Більше того, дехто, як, приміром, донедавна один із чільних рухівців Ярослав Кендзьор, взагалі ставить на ньому хрест. На одній із недавніх прес-конференцій він пророкував НРУ замість ювілейного свята похорон. «Святкуючи 20-річчя з часу заснування Народного руху України, — сказав він, — одночасно можна відзначати і його похорон». Ярослав Кендзьор, звісно, мав на увазі нинішній стан справ у партії та її керівництві. Голову НРУ Бориса Тарасюка він звинувачує мало не у свідомому знищенні Руху.

Такі різкі і, безперечно, перебільшені висловлювання можна списати на емоції ображеного на нинішніх лідерів НРУ колишнього чільного рухівця. Нагадаємо, що 21 грудня минулого року центральний провід ухвалив рішення про призупинення його членства у Русі. Однак емоції емоціями, але саме точка зору пана Кендзьора і позиція трьох найбільших крайових організацій НРУ —Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської, які фактично протидіють політиці центрального керівництва партії, є свідченням того, що нині Рух стоїть на порозі чергового розколу.

Власне, Івано-Франківська крайова організація на чолі з тепер уже екс-головою Романом Ткачем стала одним із каталізаторів цієї чергової кризи в рухівській партії. На позачергових ХVІІІ всеукраїнських зборах Руху, що відбулись  у листопаді минулого року, іванофранківці разом зі львів’янами і тернополянами вчинили, як-то кажуть, бунт на партійному кораблі. Вони різко виступили проти участі Руху в коаліції, співпраці з БЮТ і прем’єром Юлією Тимошенко, за що ратувало центральне керівництво НРУ. Погоджувалися лише на ситуативну співпрацю з БЮТ і закликали до всебічної підтримки глави держави. Подейкували, що це протистояння в Русі було інспіроване секретаріатом Президента і його керівником Віктором Балогою. Про це Борис Тарасюк навіть говорив з трибуни Верховної Ради.

Як відомо, Борис Тарасюк на тих позачергових зборах Руху відстояв свій статус голови НРУ. А ось лідери трьох бунтівних західноукраїнських крайових організацій — Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської — невдовзі змушені були скласти свої лідерські повноваження в Русі. 21 грудня 2008 року центральний провід НРУ виключив голову Івано-Франківської крайової організації Романа Ткача з лав партії після того, як він напередодні подав заяву про призупинення членства в НРУ, а також призупинив членство в партії двох інших бунтівників — на той час голів Львівської і Тернопільської крайових організацій Ярослава Кендзьора та Івана Стойка. Їхню протидію курсу НРУ на створення коаліції у форматі, визначеному рішеннями політради, центрального проводу та першого етапу позачергових ХVІІІ всеукраїнських зборів НРУ, центральний провід визнав «грубим порушенням статуту НРУ».

Таким чином, на порядку денному постало питання про вибори нових лідерів. Воно виявилося непростим. Якщо у Львові це зробили з першого заходу, то в Івано-Франківську це не вдалося. На посаду голови крайової організації претендувало три кандидати: Ярослав Єфімчук, який після Романа Ткача виконує обов’язки голови, Іван Шовковий, який свого часу вже очолював крайову організацію, та Ігор Шумега, екс-голова Верховинської РДА. Обговорення кандидатур було бурхливим, а голосування — безрезультатним. У другому турі голоси розділилися майже порівну між Ярославом Єфімчуком та Іваном Шовковим. Однак їх для обрання не вистачило жодному з кандидатів. Присутній на конференції заступник голови НРУ Роман Сушко (до речі, виходець із Прикарпаття), ситуацію не драматизував:

— Нічого страшного. Через місяць пристрасті вляжуться і прикарпатські рухівці оберуть собі нового лідера, як це вже зробили львів’яни.

Звісно, рано чи пізно це станеться. Але чи зміниться від цього позиція крайової організації? Перебіг конференції відповіді на це питання не дав. Більше того, у своїх виступах делегати звітно-виборної конференції, як і раніше, ратували за офіційно заявлений крайовою організацією політичний курс на лише ситуативну співпрацю з БЮТ, який є кістяком нинішньої демократичної коаліції. До того ж і екс-лідери бунтівних крайових організацій не заспокоюються. Вони проводять прес-конференції, дають інтерв’ю ЗМІ, де голову НРУ Бориса Тарасюка звинувачують, сказати б, у всіх смертних гріхах. Недавно на одній з таких прес-конференцій Ярослав Кендзьор висловив думку, що НРУ проводить повну перереєстрацію членів Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської організацій з метою зменшення їх чисельності та з тим, щоб зменшити вплив крайових організацій на ситуацію в партії. Він також повідомив, що Львівській крайовій організації  НРУ вдалося провести обласну конференцію і «не допустити на голову людину Бориса Тарасюка». А у Тернополі та Івано-Франківську, як сказав Кендзьор, ці організації досі заморожені. Відгукнувся на «чистку» і Роман Ткач.

— Наші крайові організації — найбільші в НРУ і мають майже 40 відсотків членства партії, — каже він. —Тож якщо їх і справді почистять, то Руху просто не буде.

Тобто загроза розколу залишається. Хоча дехто і схильний вважати, що після відставки глави секретаріату Президента Віктора Балоги, з яким пов’язують нинішню кризу в Русі, вона вже не є такою гострою. За певних обставин НРУ може повернутися до президентського табору, а це зніме предмет протистояння.

— Ми ніколи не відкидали співпрацю з Президентом, —каже Роман Сушко. — Тож після відставки Балоги все може змінитися.

Хоча навряд чи кардинально. Бо НРУ начебто має намір самостійно брати участь у президентських перегонах.

— Сьогодні багато обласних організацій заявляють, що на президентські вибори Рух має йти самостійно, —сказав в Івано-Франківську Роман Сушко. — Але це вирішуватиметься на з’їзді влітку цього року.

Рух, схоже, й справді хоче грати самостійнішу роль в українській політиці. Гаразд що його двадцятирічна історія, в якій немало славних сторінок, дає для цього надії. До того ж рухівці небезпідставно сподіваються, що відзначення 20-річчя заснування дасть їм шанс отримати друге дихання. То, може, й розмови про похорон Руху сильно перебільшені?

Івано-Франківськ.