Рада Кримської республіканської організації Народної партії вкрай стурбована ситуацією, що сьогодні складається в аграрному секторі економіки Криму й України загалом. Сільське господарство країни, маючи 30 відсотків світових чорноземів, перебуває в критичному стані.
Б’ємо тривогу й звертаємо увагу уряду України на те, що в країні сільськогосподарські підприємства фактично не мають коштів для проведення збирання і супровідних робіт.
Якщо торік сільгоспвиробники продавали ячмінь по 1000 грн., або по 200 доларів, за тонну, то цього року зернотрейдери встановили верхню планку ціни на рівні 600—800 грн., або в межах 100 доларів, за тонну, у той час як світова ціна на ячмінь становить 2300 грн., або 300 доларів.
У такій ситуації аграрії змушені просто «з коліс» продавати за неприйнятними цінами тільки що зібраний врожай, щоб купити пально-мастильні матеріали. І, на жаль, альтернативи в селян практично немає.
З 1 липня Аграрний фонд України оголосив про прийом під заставу ячменя за встановленою мінімальною ціною 900 грн. Планується прийняти всього по Україні 1,5 млн. тонн. Цей захід уряду ще не швидко реалізується на практиці й кардинально не змінить ситуацію.
Нинішній врожай був вирощений неймовірними зусиллями. В 2009 році із зростанням курсу долара різко зросли ціни на запасні частини, добрива й пально-мастильні матеріали. Уперше за 10 років кримські аграрії не одержали дотації на гектар посівної площі, на придбання насіння, мінеральні добрива і засоби захисту. Відмовився уряд Криму і від регіональної закупівлі продовольчого зерна, чого не було навіть за найскладніших умов кінця 90-х років!
Чиновники всіх рівнів практично самоусунулися від розв’язання цих проблем. З вини українського й кримського уряду сьогодні не здійснюється закачка води в магістральні й міжгосподарські канали, що призводить до загибелі врожаю.
Сьогодні селяни, безпосередні товаровиробники, залишилися сам на сам зі своїми проблемами.
З урахуванням усіх вищенаведених чинників мінімальна закупівельна ціна за тонну фуражного ячменю повинна становити не менше 1500 грн., щоб бути співвідносною хоча б з торішньою. Ціна на продовольчу пшеницю повинна бути в межах 2000—2500 грн. за тонну.
В іншому разі більшість сільгоспвиробників не зможуть розрахуватися у заробітній платі, кредитах, із платежами до бюджету й Пенсійного фонду, не кажучи вже про закладення врожаю наступного року.
Під погрозою продовольча безпека 45 мільйонів українців. Перспектива залежати не тільки від «газової труби», а ще й від закордонних «годувальників» як ніколи близька й уже наступного року може бути реальним фактом.
Закономірно те, що серед селян уже поширюються радикальні ідеї про блокування магістральних транспортних шляхів, а також інші масові акції.

Звертаємося до Кабінету Міністрів України з вимогою вжити термінових заходів з порятунку села!