Переживати одне, пережити — інше

За словами виконавчого директора з економічних питань НБУ Ігоря Шумила, розрахунки індексу розвитку базових галузей економіки дають підстави прогнозувати подальше падіння ВВП до кінця 2009 року — не більш як до 14 відсотків. А от вже наступного року можна очікувати на відновлення зростання ВВП до трьох відсотків. Ще банкіри прогнозують уповільнення темпів інфляції до 15 відсотків річних у грудні проти грудня і не вбачають поки що потреби у девальвації гривні. Прогнози — річ невдячна, тим паче тоді, коли по телеку розповідають про чергове пограбування якогось банку, а у твоєї корови пропало молоко. Але цей прогноз — знаковий. Він застерігає законодавців від радикальних кроків у піднятті прожиткових мінімумів, мінімальних зарплат і пенсій за різкого скорочення економіки, за прив’язки тарифної системи до мінімальної заробітної плати, за наявної кількості бюджетних зобов’язань і за браком ресурсу для розрахунків за імпортний природний газ. Це — найкоротший шлях до повальних неплатежів та інфляційного струсу. Невиправданий радикалізм може зруйнувати хисткий на сьогодні механізм розподілу бюджетних трансфертів у регіони. До слова, Рахункова палата поінформувала, що за п’ять місяців цього року лише 4,4 відсотка бюджетних призначень (2,335 мільярда гривень) спрямовано на підтримку житлово-комунального господарства та

3 відсотка (1,625 мільярда гривень) — на економічну діяльність територій. Це при тому, що загальний обсяг позик (7,9 мільярда гривень) у 3,4 разу більший за той, що був на цей час торік.

Спостерігаючи за тим, як вперто представники Партії регіонів наполягали зважитися на такий радикальний крок, згадалася так звана «Юльчина тисяча». Саме експерти від опозиції попереджали, що вона стане неабияким інфляційним подразником. Тепер йдеться про вдесятеро більші витрати, хоч законодавці наполягають беззастережно піднімати й зарплати, й пенсії. Що треба, то це поза сумнівом. Кияни вже ходять шоковані платіжками за комунально-житлові послуги. Але спершу варто дочекатися більш оптимістичних прогнозів від Нацбанку. І варто бодай позбутися боргів у заробітних платах, які від початку року, за даними Президента країни Віктора Ющенка, зросли в 1,4 разу на економічно активних підприємствах.

Нацбанк зафіксував у червні рекордний від початку року обсяг залучених депозитів від населення — 5,2 мільярда гривень. Проте йдеться здебільшого про короткострокові депозити. Тож цього недостатньо для того, щоб відновити кредитування ані споживчого ринку, ані сектору реальної економіки. Підприємства потребують для цього «довгих» (на більш значні терміни), а не «коротких» грошей. І, звісно, в значно більших обсягах. Так само, до речі, як і реалізація проекту добудови новоспоруд з готовністю до 70 відсотків, про що зазначали всі, хто спостерігав, як у Мінрегіонбуді відбирали забудовників. Уряд у фінансовому цейтноті, про що свідчить намір вирішити проблему проплати за імпортний газ шляхом докапіталізації НАК «Нафтогаз України» і гостра нестача коштів для фінансування поточного дефіциту держбюджету, що не пройшло повз увагу МВФ.

Пручаючись поточному дефіциту держбюджету, Мінфін вимушений піднімати дохідність боргових зобов’язань — і банки охоче розкуповують тримісячні ОВДП. Уже на початку тижня було встановлено ще один рекорд — обсяг розміщення ОВДП з погашенням

7 жовтня ц. р. і середньозваженою доходністю у 19,15 відсотка сягнув 899,032 мільйона гривень. З одного боку, короткострокові папери дають урядові можливість покривати ті чи інші бюджетні витрати (від початку року Мінфін розмістив ОВДП на 9,3 мільярда гривень, хоч планується — на 26 мільярдів гривень без випуску держоблігацій для рекапіталізщації банків). З другого — дорого, і короткострокові депозити вже превалюють у банківських портфелях, унеможливлюючи довгострокове кредитування реального сектору економіки. Отже, для збільшення кредитних портфелів депозити мають зрости удвічі-тричі більше, ніж у червні. У фінансовому цейтноті не тільки уряд, а й підприємства, чиї можливості «переживати» кризу самостійно з кожним місяцем вичерпуються. У червні відтік депозитів юросіб досяг 1,2 мільярда гривень, і я не думаю, що справа у відновленні попиту на імпорт: від початку року депозити суб’єктів господарювання скоротилися на 24,2 мільярда гривень, або на 17,1 відсотка.

На думку Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, збільшення статутного фонду НАК «Нафтогаз України» на 18,6 мільярда гривень (а це рішення ще мають схвалити й законодавці, і Президент країни) зніме напругу в боргових зобов’язаннях перед російським «Газпромом». Так думають далеко не всі. І в самому НАКу також, про що свідчить оприлюднене повідомлення його прес-служби. В ньому зазначається, що це рішення не дає змоги реально збільшити обсяг вільних обігових коштів, а лише частково усуває накопичені проблеми минулих років. Іншими словами, збільшення розміру статутного фонду до 24,2 мільярда гривень не вирішує проблеми фінансування процесу закачування газу в підземні сховища газу й потребує подальшого залучення кредитних ресурсів. З такими висновками важко не погодитися, хоча збільшення статутного фонду полегшує компанії доступ до цих само ресурсів. Поєднавши це рішення з очевидною тенденцією до скорочення зовнішнього боргу (за підсумками першого кварталу — на 3,9 відсотка, до 99,2 мільярда доларів США), а також зростанням котирувань єврооблігацій НАК «Нафтогаз України» під впливом позитивних заяв місії МВФ, логічно думати, що й уряд, і НАК «Нафтогаз України» ще не втратили шансів на одержання кредиту. На якийсь час він може полегшити виконання фінансових зобов’язань і компанії, і держбюджету, які дуже тісно переплетені. Але, якщо не реформувати нафтогазовий ринок, рано чи пізно державний монополіст збанкрутує.