Рік тому на Запоріжжі було прийнято стратегію соціально-економічного розвитку на період до 2015 року. Це сталося завдяки тому, що область визначили як пілотну в реалізації проекту українсько-канадського партнерства «Регіональне врядування та розвиток». І хоча подальше втілення в життя комплексної програми розбудови регіону нині пригальмувалося через відсутність бюджетного фінансування, зокрема припинилися роботи з газифікації сільської місцевості, там, де за реалізацію проектів узялися інвестори, все відбувається згідно з планом. Особливо бурхливо розвиваються курортно-рекреаційна зона Азовського узбережжя та туристична інфраструктура. Наприклад, в селищі Кирилівка Якимівського району споруджується аквапарк, що буде не гіршим, ніж у Бердянську, а у Вільнянському районі, в малолюдному Червонокозачому, нещодавно відкрили етнографічне село, яке відображає особливості старовинного побуту представників різних народів, котрі населяють область. Ще одним кроком уперед стала презентація стратегії соціально-економічного розвитку Енергодара. За словами координаторів міжнародного проекту партнерства та експертів, вона є одним з найкращих комплексних планів розвитку території, що враховує всі економічні та соціальні чинники на віддалену перспективу і заслуговує на запозичення в інших регіонах.
Шлях до самоорганізації громади

Робота розпочалася восени 2006 року, після того, як фахівці, делеговані для розробки регіональної стратегії, блискуче впоралися із своїм завданням, захистивши чотири великі проекти із внесених до неї 24-х. Набувши досвіду, вони побажали попрацювати ще на благо свого міста. У січні—лютому 2007 року провели анкетування городян, у травні — загальноміський форум, на якому затвердили пріоритетні напрями розвитку: поліпшення екологічної ситуації; стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності; розвиток територіальної громади та розвиток соціально-культурної сфери.
Після тривалого обговорення й доопрацювання на засіданнях робочої групи та в трудових колективах і мікрорайонах стратегія була ухвалена рішенням міськвиконкому від 24 липня 2008 року, а план заходів з реалізації її основних напрямів — 22 січня нинішнього року. Зараз у депутатських комісіях вивчається проект статуту міста, а громадськістю — проект генерального плану розвитку Енергодара, розрахованого на період до 2030 року. В концептуальному відношенні вони доповнюють одне одного, і саме досвід поєднання стратегії та генерального плану, за словами керівника проекту партнерства Україна—Канада «Регіональне врядування та розвиток» Ірини Лєх, і є тим набутком, який дуже знадобиться в інших регіонах.
Залишається додати, що ці документи вже підтвердили свою життєздатність навіть в умовах світової фінансово-економічної кризи. Вже завершено реконструкцію пологового будинку, міського парку культури і відпочинку, каналізаційного колектора, затверджено перелік об’єктів соціального і комунального призначення для включення в програму будівництва комплексу сухих сховищ відпрацьованого ядерного палива на Запорізькій АЕС, розроблена проектно-кошторисна документація на реконструкцію берегоукріплення набережної, на проведення заходів щодо створення сприятливого гідрологічного режиму і санітарного стану прогулянкового каналу, на будівництво проточного каналу з насосної станції перекачування води, створене комунальне підприємство «Енергодарський міський фонд підтримки підприємництва», розроблено цілу низку інвестиційних проектів.
Амбіції і реалії
Деякі із цих проектів, котрі, на думку авторів, дозволять у найближчі роки поліпшити соціально-економічну ситуацію в місті, й були представлені в рамках презентації стратегії. Йдеться, зокрема, про будівництво станції очистки питної води від заліза та марганцю і про розчищення дна Каховського водосховища в районі питного водозабору міста та намивання коси для подальшого устаткування артезіанських свердловин. Якщо на перший об’єкт 2,5 мільйона гривень поки що відсутні, то для намивання території кошти приблизно в такій само сумі вже виділені з обласного та міського фондів охорони навколишнього природного середовища.
З розумінням зустріли учасники наради проект створення міського інформаційного центру, що на основі нових геоінформаційних технологій складатиме земельний, містобудівний та майновий кадастри, а також надаватиме різні консультативні та інформаційні послуги населенню. А от навколо будівництва комунального міні-заводу з утилізації твердих побутових відходів та історико-етнографічного комплексу «Кремповеє колесо» задля створення курортно-рекреаційної і туристичної інфраструктури розгорілася жвава дискусія.
На думку керівників облдержадміністрації, проект будівництва заводу не лише потребує доопрацювання з точки зору економічної доцільності, а й сумнівний щодо шляху реалізації. Бо утворення комунального підприємства — це завжди додатковий ризик, і навряд чи інвестор погодиться вкладати гроші туди, бо цим не зможе керувати.
— Влада повинна лише створити умови для роботи інвесторів — виділити землю, спростити оформлення і видачу дозвільних документів, — зазначив з цього приводу голова облдержадміністрації Олександр Старух. — І, звісно, громада має бути поінформована про суть проекту та всі пов’язані з ним ризики.
А щодо будівництва музею просто неба, що має відображати чи не всі періоди історії — від скіфських часів до сучасності — та фінансуватися з міського бюджету, то він порадив не намагатися «охопити неосяжне», а знайти свою «фішку», зробити її цікавою не лише для енергодарців, а й для відвідувачів з усієї області та України. Саме такою унікальною пам’яткою історії є залишки столиці царських скіфів поблизу Кам’янки-Дніпровської, центру сільського району, на території якого й було збудоване місто енергетиків. Тому Олександр Старух наголосив на необхідності узгодження стратегії розвитку Енергодара з планами розбудови Кам’янсько-Дніпровського району. Це дасть можливість уникнути багатьох непорозумінь.
Для чого це потрібно

І все ж Енергодар має свою ахіллесову п’яту, точніше — аж дві. По-перше, його прирікає на занепад моновиробнича структура промисловості. Бо атомна станція — не вічна, хоч і найбільша в Європі. Перший і другий енергоблоки через десятиріччя — півтора погасять свої ядерні топки, а там дійде черга і до наступних. Щоправда, в НАЕК «Енергоатом» уже планують будівництво сьомого і восьмого енергоблоків, однак і коштів нині в держави обмаль, і в навколишнього населення це, на відміну від самих енергодарців, позитивних емоцій не викликає. Бо від того — жодної користі, навіть натяку на якісь там пільги, зате дуже страшно. І ось нарешті 25 червня Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань соціального захисту населення, яке проживає в зонах спостереження підприємств з видобування уранових руд, ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами». Можливо, хоч тепер щось зміниться?
Іншою «слабкою ланкою» є віддаленість від великих шляхів та міст. Це по Дніпру від Запоріжжя до Енергодара рукою подати, а їхати по дузі узбережжя доводиться кілька годин, залежно від виду транспорту. Нікополь і Марганець — зовсім поряд, тільки через Каховське водосховище... Тож у генеральному плані передбачено будівництво чотирикілометрового моста, який з’єднає не тільки запоріжців і дніпропетровців, а й західні та північні регіони України з Кримом, до того ж найкоротшим шляхом. А ще планується спорудити кремнієвий завод, відновити роботу річкового порту, звестити нові житлові квартали та об’єкти соціальної інфраструктури, а на узбережжі та намитих островах створити лісопаркову зону. Енергодарці люблять своє красиве місто, збудоване на півострові, і хочуть, щоб воно із географічної глибинки перетворилося на «пуп» землі.
Фото автора.