Розвиток міста енергодарці почали зі стратегії

Рік тому на Запоріжжі було прийнято стратегію соціально-економічного розвитку на період до 2015 року. Це сталося завдяки тому, що область визначили як пілотну в реалізації проекту українсько-канадського партнерства «Регіональне врядування та розвиток». І хоча подальше втілення в життя комплексної програми розбудови регіону нині пригальмувалося через відсутність бюджетного фінансування, зокрема припинилися роботи з газифікації сільської місцевості, там, де за реалізацію проектів узялися інвестори, все відбувається згідно з планом. Особливо бурхливо розвиваються курортно-рекреаційна зона Азовського узбережжя та туристична інфраструктура. Наприклад, в селищі Кирилівка Якимівського району споруджується аквапарк, що буде не гіршим, ніж у Бердянську, а у Вільнянському районі, в малолюдному Червонокозачому, нещодавно відкрили етнографічне село, яке відображає особливості старовинного побуту представників різних народів, котрі населяють область. Ще одним кроком уперед стала презентація стратегії соціально-економічного розвитку Енергодара. За словами координаторів міжнародного проекту партнерства та експертів, вона є одним з найкращих комплексних планів розвитку території, що враховує всі економічні та соціальні чинники на віддалену перспективу і заслуговує на запозичення в інших регіонах.

Як наголосив у вступному слові міський голова Олександр Кулібов, сьогодні в Енергодарі вже реалізується низка міських цільових програм. Проте, хоча кожна з них детально розглядає ту чи іншу проблему територіальної громади, загалом вони неузгоджені між собою. Тож міська рада й вирішила звести їх в єдину стратегію розвитку до 2015 року, поєднавши інтереси та зусилля влади, громади і бізнесу.

Робота розпочалася восени 2006 року, після того, як фахівці, делеговані для розробки регіональної стратегії, блискуче впоралися із своїм завданням, захистивши чотири великі проекти із внесених до неї 24-х. Набувши досвіду, вони побажали попрацювати ще на благо свого міста. У січні—лютому 2007 року провели анкетування городян, у травні — загальноміський форум, на якому затвердили пріоритетні напрями розвитку: поліпшення екологічної ситуації; стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності; розвиток територіальної громади та розвиток соціально-культурної сфери.

Після тривалого обговорення й доопрацювання на засіданнях робочої групи та в трудових колективах і мікрорайонах стратегія була ухвалена рішенням міськвиконкому від 24 липня 2008 року, а план заходів з реалізації її основних напрямів — 22 січня нинішнього року. Зараз у депутатських комісіях вивчається проект статуту міста, а громадськістю — проект генерального плану розвитку Енергодара, розрахованого на період до 2030 року. В концептуальному відношенні вони доповнюють одне одного, і саме досвід поєднання стратегії та генерального плану, за словами керівника проекту партнерства Україна—Канада «Регіональне врядування та розвиток» Ірини Лєх, і є тим набутком, який дуже знадобиться в інших регіонах.

Залишається додати, що ці документи вже підтвердили свою життєздатність навіть в умовах світової фінансово-економічної кризи. Вже завершено реконструкцію пологового будинку, міського парку культури і відпочинку, каналізаційного колектора, затверджено перелік об’єктів соціального і комунального призначення для включення в програму будівництва комплексу сухих сховищ відпрацьованого ядерного палива на Запорізькій АЕС, розроблена проектно-кошторисна документація на реконструкцію берегоукріплення набережної, на проведення заходів щодо створення сприятливого гідрологічного режиму і санітарного стану прогулянкового каналу, на будівництво проточного каналу з насосної станції перекачування води, створене комунальне підприємство «Енергодарський міський фонд підтримки підприємництва», розроблено цілу низку інвестиційних проектів.

Деякі із цих проектів, котрі, на думку авторів, дозволять у найближчі роки поліпшити соціально-економічну ситуацію в місті, й були представлені в рамках презентації стратегії. Йдеться, зокрема, про будівництво станції очистки питної води від заліза та марганцю і про розчищення дна Каховського водосховища в районі питного водозабору міста та намивання коси для подальшого устаткування артезіанських свердловин. Якщо на перший об’єкт 2,5 мільйона гривень поки що відсутні, то для намивання території кошти приблизно в такій само сумі вже виділені з обласного та міського фондів охорони навколишнього природного середовища.

З розумінням зустріли учасники наради проект створення міського інформаційного центру, що на основі нових геоінформаційних технологій складатиме земельний, містобудівний та майновий кадастри, а також надаватиме різні консультативні та інформаційні послуги населенню. А от навколо будівництва комунального міні-заводу з утилізації твердих побутових відходів та історико-етнографічного комплексу «Кремповеє колесо» задля створення курортно-рекреаційної і туристичної інфраструктури розгорілася жвава дискусія.

На думку керівників облдержадміністрації, проект будівництва заводу не лише потребує доопрацювання з точки зору економічної доцільності, а й сумнівний щодо шляху реалізації. Бо утворення комунального підприємства — це завжди додатковий ризик, і навряд чи інвестор погодиться вкладати гроші туди, бо цим не зможе керувати.

— Влада повинна лише створити умови для роботи інвесторів — виділити землю, спростити оформлення і видачу дозвільних документів, — зазначив з цього приводу голова облдержадміністрації Олександр Старух. — І, звісно, громада має бути поінформована про суть проекту та всі пов’язані з ним ризики.

А щодо будівництва музею просто неба, що має відображати чи не всі періоди історії — від скіфських часів до сучасності — та фінансуватися з міського бюджету, то він порадив не намагатися «охопити неосяжне», а знайти свою «фішку», зробити її цікавою не лише для енергодарців, а й для відвідувачів з усієї області та України. Саме такою унікальною пам’яткою історії є залишки столиці царських скіфів поблизу Кам’янки-Дніпровської, центру сільського району, на території якого й було збудоване місто енергетиків. Тому Олександр Старух наголосив на необхідності узгодження стратегії розвитку Енергодара з планами розбудови Кам’янсько-Дніпровського району. Це дасть можливість уникнути багатьох непорозумінь.

Хоча Енергодар — одне з наймолодших міст в Україні, йому вже тісно в неновій одежині. Тому й зрозумілий ентузіазм городян щодо реалізації стратегії соціально-економічного розвитку та генерального плану будівництва, бо в них — майбутнє. Основна маса населення працює на Запорізькій атомній та на Запорізькій тепловій електростанціях або на підприємствах, що обслуговують потреби енергетичних велетів, завдяки чому рівень доходів тут один з найвищих в Україні. А освітній — взагалі поза конкуренцією...

І все ж Енергодар має свою ахіллесову п’яту, точніше — аж дві. По-перше, його прирікає на занепад моновиробнича структура промисловості. Бо атомна станція — не вічна, хоч і найбільша в Європі. Перший і другий енергоблоки через десятиріччя — півтора погасять свої ядерні топки, а там дійде черга і до наступних. Щоправда, в НАЕК «Енергоатом» уже планують будівництво сьомого і восьмого енергоблоків, однак і коштів нині в держави обмаль, і в навколишнього населення це, на відміну від самих енергодарців, позитивних емоцій не викликає. Бо від того — жодної користі, навіть натяку на якісь там пільги, зате дуже страшно. І ось нарешті 25 червня Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань соціального захисту населення, яке проживає в зонах спостереження підприємств з видобування уранових руд, ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами». Можливо, хоч тепер щось зміниться?

Іншою «слабкою ланкою» є віддаленість від великих шляхів та міст. Це по Дніпру від Запоріжжя до Енергодара рукою подати, а їхати по дузі узбережжя доводиться кілька годин, залежно від виду транспорту. Нікополь і Марганець — зовсім поряд, тільки через Каховське водосховище... Тож у генеральному плані передбачено будівництво чотирикілометрового моста, який з’єднає не тільки запоріжців і дніпропетровців, а й західні та північні регіони України з Кримом, до того ж найкоротшим шляхом. А ще планується спорудити кремнієвий завод, відновити роботу річкового порту, звестити нові житлові квартали та об’єкти соціальної інфраструктури, а на узбережжі та намитих островах створити лісопаркову зону. Енергодарці люблять своє красиве місто, збудоване на півострові, і хочуть, щоб воно із  географічної глибинки перетворилося на «пуп» землі.