«Зелені легені» на продаж

Із належних за міжнародними нормами 20% заповідного фонду, які мають бути на півострові для екологічної рівноваги, нині залишилося... трохи більше п’яти. Та навіть на них не припиняється шалений наступ забудовників, жадаючих заробляти на рекреаційних територіях невимовної краси. Заповідні землі півострова страждають від задавненого неправедного перекроювання всіх цінних земель, зокрема й заповідних територій. Ці збитки уже можна порівнювати за масштабами втрат з результатами нищівних пожеж у кримських лісах.

Нинішні реалії такі, що навіть заповідний статус не гарантує збереження унікальних територій півострова від нищення. Приміром, охоронна грамота Опукського заповідника не захистила його від біди: вогонь «злизав» тут унікальні трави й рослинність на площі 570 гектарів, суцільним згарищем стала мало не половина території заповідника. Причиною лиха назвали, крім усього: 15 єгерів на понад півтори тисячі гектарів з реліктами, жалюгідне фінансування заповідника, і, як результат, відсутність у охоронців ендеміків навіть необхідного інвентарю. Постійною катастрофою для рідкісних кримських дерев стали серійні пожежі в Ялтинському державному гірсько-лісовому заповіднику, де вогонь систематично спопеляє десятки гектарів унікальних приморських лісів. Зазвичай щоліта в охоронних зонах півострова фіксують більше 120 пожеж загальною площею понад 120 гектарів.

У переддень нинішнього курортного сезону кримський уряд вперше затвердив ліміти використання природних ресурсів у кордонах деяких територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення на цей рік. Проте, за даними прокуратури автономії, антропогенне навантаження на чимало пам’яток кримської природи вже давно перевищує допустиму норму в десятки разів.

Як виявили систематичні перевірки, на цілому ряді заповідних територій ліміти використання природних комплексів з рекреаційною метою встановлені на основі рекомендацій не стільки наукових організацій, як місцевих лісгоспів чи профільного комітету. Висновки ж вчених і місцевих чиновників різняться разюче. Антропогенні результати нашестя туристів у заповідні оази жахають. Навіть «дикий» відпочинок має бути організованим, говорять відпочивальники у охоронних, проте загиджених місцинах.

Не менші масштаби нищення заповідних територій від глобальної забудови охоронних територій Криму. Так, Алупкінський міськвиконком виділив приватній фірмі близько гектара заповідних земель, і збудований біля джерела Хоста-Баш рекреаційний комплекс завдав державі мільйонні збитки. Подібним безчинствам сановно-грошовитих забудовників кримських оаз протистояти дуже важко, скаржаться екологи.

Роками триває дозволене місцевими депутатами й чинушами стрімке скорочення навіть візитних карток півострова: територій Нікітського ботсаду, Масандрівського, Місхорського й Лівадійського парків, що входять у сферу управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Найпроблемнішим залишається Місхорський парк, де із колишніх 23 гектарів уже залишилося менше половини, і наступ на релікти триває. Про це ми регулярно стурбовано повідомляємо впродовж багатьох років, але випадки каліцтва перлинних парків тривають досі.

Координаційна рада з питань формування національної екологічної мережі в Криму систематично доручає місцевим органам влади позбавлятися від самозахоплень у парках-пам’ятках садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення на Південнобережжі. Та перевірки з року в рік виявляють одне й те саме: будівельні фірми продовжують активно вторгатися в охоронні території, примудряються тут споруджувати й продавати елітне житло. Місцеві жителі давно і дружно повстають проти того, щоб ошатні старовинні парки-пам’ятки, закладені у вісімнадцятому й дев’ятнадцятому століттях, що знаходяться ніби під охороною держави, перетворювалися на будмайданчики. Житлові будинки в парках — нонсенс, стомилися переконувати люди місцевих владників.

А далі відбувається таке. Під натиском громадськості ухвалюються рішення проводити громадські слухання з приводу будівництва в унікальних парках загальнонародного значення. Але потім... нишком укладаються договори співробітництва й спільних дій при реконструкції й благоустрою вже культурно-розважальних комплексів, готелів з басейнами і ресторанами з участю на паях тих само фірм елітного житла в парках, які оголошуються благодійними розбудовниками соціальної інфраструктури приморських селищ та щедрими інвесторами їх майбуття. Так за певні суми купуються дозволи забетоновувати унікальні перлини Криму, назавжди втрачаються зелені рекреаційні площі. Зневажаються приписи закону: узбережна захисна смуга вздовж моря входить у зону санітарної охорони моря й може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів.

Такі випадки стали типовими, зауважують екологи, бо «місцеві депутати вже звично віддають охоронну землю загальнодержавного значення в оренду й під забудову, а місцеві суди стають на бік тих, хто платоспроможний».

Це при тому, що згідно останніх норм планування забудови міських і сільських поселень будівництво житлових будинків у природно-охоронній зоні категорично заборонено.

Адже парки-пам’ятки мають наукову й естетичну цінність, природоохоронну значимість й використовуються виключно з оздоровчою метою, нагадують у кримській прокуратурі, яка час від часу порушує кримінальні справи за фактом незаконного будівництва на території цих оаз.

«Але це ще не значить, що парки врятують від забудови», — відзначають у держадміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків національного значення:

— Приміром, місцеве керівництво пропонує держакти видавати не на всі 23 га Місхорського парку, а на те, що від нього залишилося. Розпоряджаються заповідною землею, як заманеться. Були приклади, коли в межах парку за кілька місяців виносили й по десять рішень на розробку проектів землеустрою під житлову забудову. Найстрашніше, що органи, які повинні контролювати законність ухвалюваних рішень, йдуть на короткому повідку в селищних рад і дають «потрібні» висновки з відведення територій парку, як земель... спільного значення. Люди розглядають парки як засіб наживи. Ділянки оформляються на підставних осіб, а за ними стоять високопосадовці. Якщо адміністрація парку починає цю інформацію доводити до громадськості, негайно порушуються кримінальні справи, вилучається проектна документація.

Це стосується і Масандрівського парку. Тут один діяч за день зніс цінні породи дерев, поставив паркан, шлагбаум, а ялтинська прокуратура відповіла: все нормально. Сьогодні немає жодної особи, яка б зазнала суворого покарання за посягання на заповідну землю. Та й у Рескомземі Криму відзначають, що на цю структуру «постійно намагаються впливати окремі політики й силовики, а деякі голови місцевих рад творять, що хочуть, бо мають «дах» у владі».

«Дерибан» кримської землі вийшов на фінішну пряму, бо в автономії, за підрахунками спеціалістів, залишилося у власності держави 17% землі, інші 83 відсотки знаходяться поза зоною досяжності чиновників й депутатів усіх рівнів.

Тим часом друковані ЗМІ й Інтернет-видання все ряснішають оголошеннями про продаж апартаментів і квартир у межах пляжів, заповідників і парків. Кримської землі набагато менше, ніж тих, хто прагне її мати, причому часто не цураючись кримінальних методів. Проте «підкилимний» з «калимами» «чорний» земельний переділ триває. Хаотичні забудови продовжують калічити узбережжя. Немає сподівань й на швидку появу земельного кадастру. Зате кожному відомо, що в Криму існує чітко структурована індустрія земельного лобі. Всі, хто обертається в цій сфері, прекрасно знають, в які двері постукати, скільки коштує та чи інша послуга, регламентовані суми «відкатів», розроблена ціла система схем отримання земельних ділянок через підставних осіб. На цьому «ринку» працюють грамотні юристи, які відповідають за «законність» оборудок навіть в охоронних зонах.

Схоже, максимального стиснення цієї «шагреневої шкіри» залишилося чекати вже недовго, враховуючи стрімкі темпи продажу землі й виділення її під різні потреби та безперервні пожежі саме в заповідниках. А тим часом, доки влада зловживає землею, яку б мала оберігати, й самозахоплення тривають в обнімку з «дерибаном», Крим стрімко втрачає свою курортну й рекреаційну привабливість. Зневажені клейноди оберегів волають до нас про допомогу. Хіба не чуємо? Невже не бачимо? Не захистимо?