Нещодавно мене запросили на сольний концерт народної артистки України Людмили Марцевич (професорки Національної консерваторії) в Малому залі філармонії. Те, що я побачив, інакше, як глумом над класичною культурою, не назвеш!
Вхід не ремонтувався, мабуть, з тих часів, як тут було «Дворянське зібрання» за царя-батюшки. Відповідно і підлога та стіни обшмугляні, пооббивані, пообтирані, засмальцьовані й обшарпані! До того ж весь флігель здригається від барабанного гупання: бах-бах-бах! А оголошують фортепіанну фантазію Моцарта, а потім фортепіанну п’єсу Рахманінова, і народна артистка України під оте гаспидне гупання виконує найніжніші та найскладніші твори світових геніїв!? Хіба ж це не глум, не знущання над класичним надбанням людства?
Я не витримав і залишив отой «малий зал» столичної філармонії, так само занехаяний і не ремонтований бозна з якого часу, як і тамбур входу, бо класика перетворювалась на фарс або на пародію, і все це виглядало убого, як за комнезаму в найглухіших селах 20-х років минулого століття після Першої світової та громадянської воєн! Хіба ж у таких умовах можна працювати? А тим більше творити і відтворювати музичну культуру?
Хотів писати міністру культури про катастрофічну ситуацію, але мало знаю пана Вовкуна. Та й звертатися до нього після відомого паплюження російської мови не де-небудь, а на засіданні Кабміну, не варто, принизливо й гидко. До того ж на культуру в нас виділяється з бюджету за залишковим принципом суща мізерія. Тому можливостей у Міністерства культури — ніяких. Тут потрібен загальнодержавний підхід.
І культура, й література, й кінематограф гинуть на пні! Виявляється, гине й музика? А з чим же ми лишимося? З отим «бах-бах-бах!», що гамселить наші душі й серця, вибиває з них все людське й людяне, все народне й національне? Це все — риторичні, давно відомі й набридлі всім питання. Однак жодних зрушень в Україні не спостерігається. Так отож і вироджується наша незрівнянна народна пісня, хорова й танцювальна культура, гине наш неповторний мелос, поступаючись чужинській попсі, афро-американським убивчим ритмам. І рятунку не видно й не чути. Тож треба зберегти хоча б ту нерухомість культурного призначення, що лишилась нам з радянських часів! А значить, філармонію треба негайно ремонтувати всю, а не лише парадний вхід і зал ім. Лисенка! Бо всі її служби в дворі перетворюються на звичайну колгоспну стайню! А в стайнях, як відомо, стоять коні, їдять сіно й овес, якщо вони є, і ... випорожнюються за потребою. А зовсім не творять і не відтворюють музику. Може, Верховна Радо України, звернете увагу уряду, Президента й органів влади на цю кричущу нагальну проблему?
