Чи справді така страшна одна із «страшилок» вище Києва,

Зруйнована внаслідок аварії в 1986 році Чорнобильська станція і зона довкола неї, інколи видається, вже не так лякають, зокрема киян, як Київська ГЕС, її гребля та однойменне море. І вже так повелося, що, коли заходить мова про них, у багатьох із нас одразу виникає насторога: невже там щось трапилося? Оце «невже» нам постійно нав’язують деякі вчені, екологи і ЗМІ.

Ну, скажіть, будь ласка, чи може спокійно реагувати читач на газетний матеріал під заголовком: «330 тисяч вагонів радіоактивного мулу біля Києва» і з підзаголовком: «Проте керівництво Київської ГЕС і ГАЕС стверджує, що все під контролем».

А в тексті публікації подається уточнення, що таку величезну кількість вагонів порівнюють з 90 мільйонами кубометрів небезпечного мулу. Того мулу, який лежить на дні штучного моря — Київського, вода з якого в разі пошкодження греблі може завдати великої шкоди декільком житловим районам столиці. Та вода, яка і сьогодні крутить турбіни станції і яку нижче Києва споживає мільйонне населення кількох областей України. А повідомлення про аварійний стан греблі поширюються періодично і, мабуть, цілеспрямовано.

Ще одна підстава для тривоги. Річка Прип’ять, яка проходить через Чорнобильську зону і впадає в Дніпро вище столиці...

Отже, коли до редакції надійшло запрошення взяти участь у прес-турі до Київської ГЕС, автор цієї публікації мимоволі очікував на розмову не лише на визначену організаторами тему, а й про названі загрози, які постійно тиснуть на киян.

Проте організатори прес-туру, а це представництво Світового банку в Україні та ВАТ «Укргідроенерго», так визначили його мету: «Висвітлення можливостей відновлювальної енергетики в Україні та завдань і успіхів, досягнутих на цей час (станом на початок липня 2009 року. — Я.Г.) Проектом реабілітації гідроелектростанцій...».

Як потім з’ясувалося, раніше нашій гідрогенеруючій компанії не було особливо про що розповідати українським читачам і слухачам, ділитися з ними хоч якимись приємними, обнадійливими і заспокійливими новинами. І, звісно, не про її відновлювальні можливості, а передусім про життєву безпеку Києва й багатьох областей України.

Утім, під час прес-туру йшлося про позитивні зміни й успіхи не лише Київської ГЕС, а й в усій Державній акціонерній компанії «Укргідроенерго». Про яку з гордістю і задоволенням розповідав журналістам голова її правління, Герой України Семен Поташник. 

Київський гідровузол — це ГЕС і ГАЕС, розташовані вище гирла річки Десна. Трест «КременчукГЕСбуд» розпочав будувати станцію в жовтні 1960 року. Зменшення кошторису і скорочення терміну при підвищенні якості будконструкцій було досягнуто завдяки застосуванню збірного залізобетону. Тут також уперше впровадили нові технології високоточного монтажу великих бетонних конструкцій.

У листопаді 1964 року затопили котлован і перекрили Дніпро, у грудні того ж року запустили перший агрегат станції, а 1968-го — останні агрегати. Повної потужності станція досягла в 1968 році.

За час спорудження Київської ГЕС було виконано земляних робіт обсягом близько 80000 тисяч кубометрів, укладено більш як 800 тисяч кубометрів монолітного бетону, змонтовано 10,6 тисячі одиниць металоконструкцій та обладнання, зведено земельну греблю завдовжки 70 кілометрів. По греблі станції проклали водночас автодорожній перехід через Дніпро поблизу Вишгорода.

Уся будівля ГЕС, яку багато хто уособлює з нібито ненадійною греблею, має довжину 285 метрів і ширину 51 метр. У її складі — водозливна гребля з двадцятьма зливами, в яких розміщено 20 гідроагрегатів, і одноходовий однокамерний судноплавний шлюз довжиною 294,4 метра з робочою камерою 150 на 18 метрів.

Оскільки йдеться про безпеку Київського моря, то слід сказати, що до складу ГЕС входять також правобережна і лівобережна греблі, захисна дамба правого берега, гребля-вставка між шлюзом та будівлею ГЕС, дамба-хвилеріз, руслова гребля й безнапірні дамби лівого берега.

Найбільша висота руслової греблі (поверхні моря-водосховища) — 22 метри, загальна довжина захисних споруд — 70 кілометрів.

Установлена потужність станції — 408,5 МВт, середньорічне виробництво електроенергії — 683 мільйони кВт. год.

Київська ГАЕС — перша в Радянському Союзі гідроакумулююча електростанція. Вона розташована за 2,5 кілометра від ГЕС. Перший гідроагрегат ввели в експлуатацію в 1970 році, останній, шостий, — у 1972-му. На повну потужність вона виведена в 1974 році.

Принцип роботи станції такий. Три зворотні насос-турбіни по трьох трубопроводах діаметром 3,8 метра та довжиною 280 метрів за 6 годин закачують воду з Київського водосховища (моря) у верхній басейн об’ємом 4,2 мільйона кубічних метрів, який перебуває на висоті 70 метрів над рівнем водосховища.

У період максимуму навантажень у загальній електромережі (вранці і ввечері) вода рине вниз і протягом 2 годин 20 хвилин крутить генератори всіх шести трубопроводів, які виробляють понад 230 МВт дефіцитної електроенергії.

Фахівці стверджують: досвід роботи ГАЕС протягом майже 40 років дає підстави стверджувати, що станція виправдала покладені на неї сподівання й інтенсивно використовується в енергосистемі України під час формування електричних режимів як ефективний регулятор потужності і частоти.

Установлена потужність станції — 235,5 МВт, середньорічне виробництво електроенергії — 190 мільйонів кВт. год.

Про наступні ГЕС стисло. І про найцікавіше.

Канівська — це друга сходинка Дніпровського каскаду. На ній, як і на Київській, застосовано горизонтальні капсульні гідроагрегати. Довжина напірного фронту цього гідровузла — понад 16 кілометрів. Повний об’єм водосховища — 2,62 кубічних кілометрів.

Перший гідроагрегат введено в дію в 1972 році, повної потужності вона досягла в 1976-му. Всього на станції 24 гідроагрегати.

Установлена потужність — 444 МВт, середньорічне виробництво електроенергії — 823 мільйони кВт. год.

Кременчуцька ГЕС розташована вище міста Кременчука. Корисний об’єм її водосховища найбільший на Дніпрі, що дає змогу регулювати стік ріки та без додаткових витрат збільшити річне виробництво електроенергії на нижче розташованих ГЕС більше як на 700 мільйонів кВт. год. Тут прокладено залізничну колію та автомагістраль.

Перший гідроагрегат введено в дію в 1959 році. Усього на станції їх 12. 

Установлена потужність її — 625 МВт, середньорічне виробництво електроенергії — 1506 мільйонів кВт. год.

Дніпродзержинська ГЕС. Довжина її гідровузла — 8,5 кілометра. На водозливній греблі та суднохідним шлюзом проходять залізнична колія та автомобільний шляхопровід. Уздовж лівого берега водосховища споруджено земляну дамбу довжиною 28,5 кілометра, яка захищає від затоплення сільськогосподарські угіддя в заплавині річки Орель. Русло її за допомогою каналу завдовжки 57 кілометрів переведено в нижній б’єф ГЕС.

Перший гідроагрегат було введено в дію в 1963 році, загалом їх на станції 8. 

Установлена її потужність — 356,4 МВт, середньорічне виробництво електроенергії —1250 мільйонів кВт. год.

Дніпровська гідроелектростанція, у складі якої ГЕС-1 і ГЕС-2, розташована нижче порожистої частини Дніпра, біля Запоріжжя. Перший гідроагрегат ГЕС-1 було введено в дію ще в 1932 році, його відбудували після Великої Вітчизняної війни у 1947-му. Перший гідроагрегат ГЕС-2 введено в дію в 1974 році. Всього їх на обох станціях 17.

У складі комплексу — бетонна водозливна і глуха греблі, однокамерний та трикамерний суднохідні шлюзи. По мосту через водозливну греблю та естакаду над шлюзами проходить автошлях.

Установлена потужність цієї ГЕС — 1538,2 МВт, середньорічне виробництво електроенергії — 4140 мільйонів кВт. год.

Каховська ГЕС — шоста сходинка Дніпровського каскаду розташована біля міста Нова Каховка. По гідротехнічних спорудах проходять залізничний та автомобільний шляхи.

Каховське водосховище найбільше на Дніпрі, його повний об’єм 18,2 кубічних кілометрів. Довжина гідровузла — 3,8 кілометра. З Каховського водосховища починаються Каховський, Північно-Кримський, Дніпро—Кривий Ріг та інші водоканали.

На станції лише 6 гідроагрегатів. 

Установлена потужність — 351 МВт, середньорічне виробництво електроенергії — 1420 мільйонів. кВт. год.

Дністровська ГЕС розташована на південному заході України, на річці Дністер. Поряд з нею збудовано місто енергетиків Новодністровськ.

Головна ділянка формування стоку Дністра — гірський район Карпат. Повний об’єм водосховища 3,0 кубічних кілометрів. Будівля ГЕС має відкритий водозлив над машинним залом. Водозливний фронт ГЕС має 12 прогонів і розрахований на пропуск 11280 кубічних метрів води за секунду. Схема електричних з’єднань — 2 блоки з двома гідроагрегатами в кожному.

Установлена потужність станції — 702 МВт, середньорічне виробництво електроенергії — 865 мільйонів кВт. год.

Як видно з показників, більшість ГЕС, а особливо Кременчуцька, Дніпродзержинська і Каховська, виробляють електроенергії набагато більше встановленої потужності.

Загальна встановлена потужність усіх великих ГЕС України на сьогодні — 4700 МВт. Щороку вони виробляють 11 мільярдів кВт. год., що становить близько 8 відсотків усієї генерації електроенергії в Україні.

Порівняно з іншими виробниками електроенергії гідроелектростанції мають значні еколого-економічні і технічні переваги. Водотік, що використовується ними, дає змогу заощаджувати значну кількість паливних ресурсів.

Найважливіша перевага ГЕС — відсутність шкідливих викидів у навколишнє середовище.

І дуже важливе народногосподарське значення їх — наявність споруджених у складі гідровузлів автошляхових і залізничних мостових переходів через Дніпро і Дністер. А це — значне скорочення витрат на спорудження окремих мостів. Пристанційні моря створюють сприятливі умови для розвитку штучних рибних господарств та рибозаводів.

Усі ГЕС і Київська ГАЕС забезпечують покриття пікових навантажень, регулювання частоти та потужності в добовому графіку навантажень, аварійний резерв в об’єднаній енергосистемі України.

Наприкінці 80-х років керівництво тодішніх компаній «Дніпроенерго» і «Дністроенерго» почало порушувати питання про необхідність проведення реконструкції ГЕС. Приміром, вік Дністровської на той час становив майже 50 років, п’ять інших працювали вже понад 30 років. Отже, технічний стан важливих гідроспоруд і обладнання ГЕС в умовах складного і напруженого використання призвели до прискореного зносу і фізичного старіння. Та намічена тоді програма реконструкції ГЕС через брак коштів була відкладена. А станції продовжували використовувати.

Лише у 1995 році після всебічної оцінки технічних та економічних можливостей станції, проведеної спільно експертами Світового банку та українськими фахівцями, радою директорів Світового банку було прийнято рішення про часткове (близько 40 відсотків) фінансування банком першого етапу реконструкції ГЕС.

Основними учасниками реалізації реконструкції стали українські підприємства: ВАТ «Турбоатом», «Укргідропроект», «Дніпросцецгідроелектромонтаж», «Укргідромонтаж», НВО «Електроважмаш», ТОВ «Гідроелектромонтаж» СПКТБ «Запоріжгідросталь», Запорізький трансформаторний і Харківський електромеханічний заводи, «Новокаховський завод «Укргідромех».

До реконструкції було залучено 10 міжнародних провідних фірм світу, майже 10 тисяч робітників і фахівців.

Голова правління ВАТ «Укргідроенерго», Герой України Семен Поташник (на знімку) розповідає:

— Під час завершення першого етапу реконструкції в 2006 році на Київській, Каховській і Дніпродзержинській ГЕС встановлено декілька нових екологічно чистих турбін, які тепер унеможливлюють потрапляння змащувальних речовин у річкову воду.

Уперше в Україні і країнах СНД у 2002 році на Київській ГЕС впроваджено Автоматизовану систему контролю безпеки гідротехнічних споруд. А через два роки таку систему впровадили і на Кременчуцькій станції.

Було змонтовано і введено в дію на всіх ГЕС 430 одиниць сучасного імпортного обладнання та систем захисту та управління.

Після першого етапу реконструкції номінальна потужність кожного з чотирьох гідроагрегатів Київської ГЕС зросла на 5,7 МВт. Після завершення всього проекту потужність станції зросте на 80,0 МВт, а річне виробництво електроенергії — на 20,0 мільйона кВт. год.

Крім цього кількісного зростання поліпшилися й інші показники. Збільшено міжремонтний період, підвищено надійність роботи станцій, рівень контролю стану гідротехнічних споруд і безпеки гребель, поліпшено екологічні параметри обладнання.

Під час прес-туру йшлося і про те, що планується зробити протягом другого етапу реконструкції (2006—2012 роки). Про те, що вже нині реабілітовано ще 23 гідроагрегати на Київській, Канівській, Дніпродзержинській, Дніпровській і Каховській ГЕС, замінено значну кількість фізично зношеного обладнання, виконано великий обсяг різних ремонтних робіт.

До 2012 року планується реконструювати ще 46 турбін і генераторів на восьми станціях, завершити реконструкцію та оновлення всього високовольтного обладнання підстанцій, силових трансформаторів тощо.

Присутні на прес-конференції представники Світового банку — директор у справах України, Білорусі та Молдови Мартін Райзер, керівник програм з енергетики по Україні, Білорусі та Молдові Деян Остоїч запевнили журналістів, що Світовий банк продовжуватиме кредитування проекту реконструкції українських ГЕС і під час другого та третього етапів (до 2017 року). І тоді вони стануть сучасними, високоефективними, ще надійнішими й потужнішими виробниками екологічно чистої електроенергії.