Учора у столиці тільки те й робили, що про пам’ятки та пам’ятники говорили. Новина номер один: попри невтішні прогнози експертів напередодні проведення 33-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Софію Київську та Києво-Печерську лавру зі Списку всесвітньої спадщини таки не виключили. Про що не без задоволення повідомив на прес-конференції Владислав Корнієнко, перший заступник міністра культури та туризму. Щоправда, мовляв, суворо попередили: якщо пам’яткоохоронна політика країни, і зокрема столиці, не зміниться, бути нашим об’єктам у переліку найбільш відомих світових пам’яток недовго.
22-30 червня в іспанському місті Севілья відбулася чергова сесія Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Останній контролює виконання Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, а також приймає рішення про включення національних об’єктів до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Так свого часу до цього переліку потрапив і тандем Софії Київської та Києво-Печерської лаври із власними буферними зонами (прилеглі до пам’яток території). Саме стан останніх найбільше занепокоїв експертів із ЮНЕСКО, які у березні цього року приїхали із своєрідною «перевіркою» до нашої столиці. Зважаючи на не дуже позитивні настрої представників ЮНЕСКО, частина вітчизняних експертів уже наперед готувалася до виключення Софії та Лаври із Списку всесвітньої спадщини. Та до цього, на щастя, не дійшло.
— Нам, членам української делегації, — розповідає Владислав Корнієнко, — довелося докласти багато зусиль, щоб довести, що не все так погано. Приміром, у висновку місії ЮНЕСКО зазначалося, що всі печери Києво-Печерської лаври знаходяться у критичному стані. Ми ж переконали, що це не так, і тільки частину печер закрито. Те само стосувалося і заяв про будівництво на території об’єктів. І тут нам доводилося переконувати, що насправді це не зовсім так. Та найголовніше, що жоден з об’єктів не розглядався як такий, що може опинитися у переліку «під загрозою вилучення зі списку».
Повернулася ж наша делегація з Іспанії із цілим переліком рекомендацій, тільки за умови виконання яких українські пам’ятки і надалі залишатимуться в уже згадуваному списку. Ключове зауваження представників ЮНЕСКО, переконує Михайло Скуратовський, заступник голови Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, насамперед стосується проблем з управлінням в Софії Київській та Києво-Печерській лаврі. Як варіант вирішення цієї проблеми ЮНЕСКО запропонувало створити єдину координаційну раду. Багато уваги у рекомендаціях приділено і буферним зонам. Так, окремим пунктом прописано рекомендацію щодо введення мораторію на майбутні будівництва на прилеглій до пам’яток території, яку, між іншим, також рекомендується розширити.
— На цій сесії нас просто попередили, — каже пан Скуратовський. — Якщо ж за виділений час не буде вжито необхідних заходів, наступна сесія Комітету всесвітньої спадщини може стати для України менш приємною.
І поки одні розмірковували, як пам’ятки краще захищати, інші на «круглому столі» мізкували над тим, як скоріше звільнити українську землю від «увічнених у пам’ятниках» комуністичних катів. Учасники цього зібрання сподіваються, що акція 30 червня з демонтажу столичного пам’ятника Леніну на бульварі Шевченка дасть старт всеукраїнському руху за декомунізацію суспільства. Адже це неправильно, коли на 18-му році незалежності пам’ятники Леніну стирчать у кожному місті. Тож тремтіть, Леніни!
