Хто б міг подумати, що між ними надзвичайно тісний зв’язок. Це неймовірне відкриття 33-річний сусід, кандидат наук, зробив після народження донечки.
Сусід часто виручає, коли мій комп’ютер зазнає вірусних атак. Поки триває «лікування», захоплено розповідає про невідомий мені світ теоретичної фізики, а я із ввічливості роблю розумне обличчя. Тема бесід змінилася, коли на світ з’явилася товстощока Олеська. Кандидата наук вразило те, що утримання маленької істоти коштує стільки само, скільки йде на потреби молодих батьків. Ця «формула» ніяк не вкладалася у його свідомості. Минав час і сусід ніяковіючи зізнався мені, що осоружні памперси й т. ін. змусили його відмовитися від «залізних» принципів. Раніше він мало не клявся, що ніколи й ні за яких обставин не поставить добрі оцінки ледарям, хто б не просив за них. Казав: «Я маю гідність!» Аж тут довелося зігнутися. Він погодився за відповідну винагороду зробити контрольні для «пришелепкуватих чайників», так він називав заочників.
Контрольні зробив високопрофесійно. А за кілька днів приходить посередник і за допомогою лавини ненормативної лексики повідомляє про «провал». До нього спричинився інший молодий кандидат наук, котрий перевіряв контрольні. Він заповзявся поглиблено, з великим інтересом вивчати кожну контрольну й розпитувати заочників, як їм вдалося досягти таких цікавих результатів. Звісно, «чайники» лиш розгублено лупали очима.
Посередникові довелося познайомити двох фізиків-теоретиків. Ті пішли разом до кнайпи й добряче напилися. Останню чарку — за памперси, хай їм грець...
