Глухе багаторічне невдоволення жителів і гостей півострова суцільним забетонуванням узбережжя і «опарканенням» пляжів вилилося нарешті в акції непокори. Мешканці дедалі більшої кількості регіонів Південннобережжя, озброївшись лопатами, ломами і кирками, заходилися ламати огородження, що не дають змоги потрапити на пляжі, вхід на які доненавна був вільним.
В Алупці й Масандрі, Гурзуфі й Сімеїзі люди вже знесли перепони для вільного проходу до моря, споруджені всілякими новими власниками — орендарями пляжних територій. Характерно, що обурених непомірною платою за перебування в пляжних зонах кримчан завжди і активно підтримують прибулі курортники. На захист їхніх прав виступила й прокуратура автономії. Можна зрозуміти обурення людей стрімкістю, з якою щороку зменшується кількість пляжів, на які можна пройти безплатно. Попри постійні декларації місцевих владників про вільний доступ на комунальні пляжі, що лунають перед кожним курортним сезоном з явно рекламною метою, навіть в найпопулярніших курортних містах Криму — Ялті, Алупці, Алушті — залишилося всього по одному комунальному пляжу з вільним доступом. У мінкурортів автономії підрахували, що в руках приватників — вже більше половини пляжних зон, і надто швидко зменшується кількість тих, що лишаються у власності автономії й на балансі Кримського протизсувного управління, яке, до речі, теж активно здає пляжі в оренду.
Тож і виходить, що кримчанам і курортникам-«дикунам» вільно й безплатно пройти на кримські пляжі — зась, що обмежує їхні конституційні права на вільний доступ до моря.
Це при тому, що світова практика переконує: вільний доступ на пляжі — один з найефективніших брендів курорту, який діє безвідмовно і приносить значний зиск завдяки масовому прибуттю відпочивальників, принаджених саме можливістю безборонного доступу до моря.
Недаремно нині стали масовими ремствування гостей Криму на те, що платити їх змушують буквально за кожен крок перебування в автономії й мало не за кожний ковток повітря. Попри зрослу вартість за проїзд, особливо відчутний тут сплеск цін на продукти, проживання, доступ до природних принад і культурних унікальностей півострова, тепер навіть море стало скрізь платним. Причому йдеться не тільки про додаткові послуги: прокат лежаків, парасоль чи плавальних засобів, бодай для дитини, тепер навіть скупатися чи позасмагати біля хвиль неможливо, якщо не заплатиш суворим охоронцям мзду згідно з все жорсткішою таксою. Не таємниця, що й суми пляжних поборів найчастіше висмоктані з пальця та приховані від бюджету.
...Самоврядні місцеві органи влади у цій ситуації теж тікають від відповідальності. Більшість їх задовольняються поясненнями, нібито пляжі селищним і міським радам не належать, бо перебувають на балансі в того ж таки протизсувного управління. Тож «опарканення» цих територій буцімто здійснюється за наказами згори.
На перекладання відповідальності з одних державних органів на інші, що ніяк не сприяє вирішенню ситуації, а навпаки ускладнює вихід із неї, вказує прокуратура Криму. Тут твердо переконані: чиновникам на місцях під силу забезпечити законність у цих питаннях, адже все, що є на території місцевої ради, за законом належить громаді, отже, виконавча влада може й повинна відстоювати права своїх земляків.
Не заплющувати очі на всілякі курортні неподобства, а взятися за важелі, якими можна протистояти розгулу «бетонізації», «парканізації» та іншим проявам самовільної діяльності всіляких, дуже часто самозваних, «білетерів», закликала заступник прокурора Криму Таміла Дробіцька. Адже, справді, можна подати в суд й домогтися визнати незаконною постанову Верховної Ради автономії, згідно з якою всі пляжні зони з протизсувними спорудами є власністю півострова. Час уже порушити питання й перед урядом автономії: на якій підставі з початку року він безоплатно роздав фізичним і юридичним особам в Алуштинському, Сакському і Феодосійському регіонах аж близько сотні гектарів землі?
Поодиноким борцем за порятунок курортного іміджу Криму виступив тільки міський голова Ялти Сергій Брайко, який підготував і направив звернення до Верховних Рад Криму й України з проханням здійснити інвентаризацію всіх південнобережних пляжів і більшість з них зробити нарешті відкритими для всіх відпочивальників.
Утім, що ближче до розпалу курортного сезону, то рішучішими стають дії рядових кримчан з самочинного звільнення пляжів від парканів та інших загорож, шириться цей спонтанний рух боротьби за право скупаться, саме через те, що місцева влада Криму вперто робить вигляд, наче не помічає незаконності масового обмеження людям доступу до моря.
Прокуратура Криму в ситуації масових протестних акцій прохає кримчан усвідомити, що таке активне протистояння може призвести до тяжких наслідків, тому закликає знищувати незаконні загородження кримських пляжів лише цивілізованим шляхом.
Рух цей повинна очолити місцева виконавча влада, як це зробив ще навесні міський голова Євпаторії Андрій Даниленко, наказавши ліквідувати всі загородження й огородження пляжів Національного дитячого курорту. А днями й селищний голова Алупки Андрій Харитонов, котрий після серії спонтанних «парканоповалів» запросив усіх орендарів узбережжя за стіл перемовин і таки домовився про доступність для загалу пляжних зон.
Так, нині в Криму з’явилося ще два місця, де пляжі доступні усім відпочивальникам.
Крим.
Фото Олексія СУВІРОВА (УНІАН).