Кримським аграріям належить обмолотити понад 676 тисяч гектарів пшениці й ячменю. Нині зібрано понад 220 тисяч га — 503 тисячі тонн. Середня урожайність становить 22,8 центнера з гектара. Темпи збирання стримують дощі й брак техніки.
Задіяно 1700 комбайнів, хоча потрібно удвічі більше. Аграрії говорять, що їм вигідніше залучити комбайни, ніж купити нові й витрачатися на обслуговування й сервіс. Тож нестачу покривають залученими зернозбиральними машинами. Їх з півдня України запросили вже півтори тисячі. Та працює поки що тільки 880. Тому жнива можуть затягнутися: чим надовше, тим більше втрат.
За кожен зібраний гектар наймані комбайнери вимагають по 250—300 грн., без врахування паливно-мастильних матеріалів. Як прогнозують спеціалісти, загалом за результатами жнив із Криму буде вивезено майже 270 мільйонів гривень. Якби ці кошти залишилися на півострові, то на них можна було б купити нову зернозбиральну техніку й оновити машинно-тракторний парк півострова, зношеного вже на понад 80%. Якщо торік кримським сільгосппідприємствам вдалося придбати 65 комбайнів, то нині — жодного.
Це при тому, що в автономії існує Асоціація підтримки виробництва кормозбиральної й зернозбиральної техніки. Але промисловий потенціал кримських заводів для виробництва таких агрегатів не задіяно. Хоча досвід засвідчив, що власні машини й устаткування значно дешевші за імпортні, та й якістю не поступаються. Лише один «Сімферопольсільмаш» випускає більше півтисячі найменувань продукції для села, зауважив гендиректор підприємства Борис Бєлокопитов. Її охоче купують середньоазіатські країни, Білорусь і Росія, але менше всього кримчани. Чи це не привід задуматися місцевим управлінцям, які, схоже, досі не зрозуміли, що пріоритетними в кризовий час повинні стати модернізація аграрного сектору та виробництво й переробка сільськогосподарської сировини.
