До восьми років позбавлення волі засудив Калінінський районний суд міста Донецька трьох неповнолітніх, 15, 16 і 17 років, які скоїли минулого літа кілька жорстоких злочинів. На рахунку старших із них є грабежі і розбої, «відпрацьовані» поодинці. Групою вони позбавили життя людину, завдавши їй безліч тілесних ушкоджень, від яких та померла.
У міліцію про смерть 40-літнього чоловіка повідомив його батько, котрий дивом не розділив участі сина. Правоохоронцям він розповів, що приблизно два роки тому продав будинок у шахтарській столиці і переїхав в одне з невеликих містечок неподалік. Однак, приїжджаючи в обласний центр у справах, вони із сином нерідко ночували на старому подвір’ї, бо нові господарі там не проживали. Так було й того вечора. З настанням темряви, випивши, вони заснули в різних кімнатах. Серед ночі хтось засліпив старшого променем ліхтарика (облич бандитів він не побачив) і почав завдавати ударів. Чоловік знепритомнів, а коли прийшов до тями ранком, знайшов жорстоко побитого вже мертвого сина.
— У ході розкриття цього злочину було встановлено свідків, що бачили того вечора трьох підлітків, які виходили з двору постраждалих, — розповів Ігор Новосельцев, котрий виконував на той час обов’язки начальника кримінального розшуку Калінінського райвідділу міліції Донецька. — За день до описаних подій на тій само вулиці було вчинено розбійний напад, причому знову групою неповнолітніх. Це звузило коло підозрюваних. Незабаром оперативники знайшли так звану «лежку» цієї групи, тобто місце нічліжки з залишеними там речами і, що показово, пакетами від клею. Для піймання волоцюг було організовано засідку, а також «перекрито» кілька клубів з ігровими автоматами і найближчі магазини. У результаті підлітків удалося затримати.
Усі вони виявилися сиротами, що втекли з інтернатів. Причому двоє молодших училися в одному класі спецшколи для розумово відсталих дітей.
За словами старшого помічника прокурора Калінінського району Донецька Павла Зубицького, котрий представляв в суді з цієї справи державне обвинувачення, вирок неповнолітніх підсудних не злякав. Створювалося враження, що вони сприйняли його навіть з гордістю. Дивувала і їхня поведінка під час судових слухань. Хлопці могли з неприхованою посмішкою розповідати про те, як били сонного чоловіка: їм було цікаво, чи розколеться його голова, чи ні, і вони знову і знову били нею об підлогу. З того ж дитячого інтересу жертву кололи вилкою, розбивали об його голову пляшку. У їхньому розумінні вина цього потерпілого полягала вже в тому, що він «бомж» (принаймні вони так думали). Причому себе до цієї категорії вони жодною мірою не зараховували, хоча теж віддавали перевагу бродячому способу життя.
— Згідно з судово-психіатричною експертизою, старший з даної групи виявляє «несоціалізований розлад поведінки», а двоє інших — легку розумову відсталість. Але всі троє визнані здатними усвідомлювати свої дії і керувати ними, — продовжив Павло Зубицький. — Проте, коли згадуєш їхню непоясненну жорстокість, напрошується визначення «вовченята», хоча в даному випадку воно не дуже підходить: вовки не знищують собі подібних.
Прес-служба Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області.