Залізниці зазнають збитків — на 15 відсотків з початку року зменшилась прибутковість від транзитних перевезень, на 35 — обсяги транзитних вантажів. «За окремими видами падіння досягло 40 відсотків», — заявив генеральний директор «Укрзалізниці» Михайло Костюк.
В абсолютних цифрах збитки не називаються — немає підсумків червня, коли масово вантажі пішли мимо України через Новоросійськ і в інших напрямках. «Ми зіштовхнулися нині навіть із такою проблемою: в нас падіння перевезення вугілля — 33 відсотки, а латвійський порт Вентспілс тоді ж додав в обсягах переробки 20 відсотків. Дійшло до того, що вантаж до Італії перевалюється через балтійські порти!» — зізнається перший заступник начальника головного комерційного управління «Укрзалізниці» Юрій Меркулов.
Відправники вантажів пов’язують падіння обсягів транзитних перевезень із негнучкою тарифною політикою залізничної адміністрації. «Російські продавці вугілля під час нещодавньої зустрічі запропонували нам зробити доступніші ціни на перевезення цього товару в напрямку азово-чорноморських портів, і ми готові розглянути їхні заявки на спеціальному засіданні тарифної комісії, але з урахуванням достатніх гарантованих для цього обсягів», — каже Юрій Меркулов. Іншого шляху, як регулювання цін за правилами нового тарифного збірника, де преференції передбачено тільки в разі великих обсягів поставки, у чиновників «Укрзалізниці» немає.
«Держмонополія не може демпінгувати, оскільки наші залізниці існують винятково за рахунок грошей, зароблених вантажними перевезеннями», — зазначає керівник експертної групи консорціуму Менеджмент консалтинг груп Дмитро Подтуркін. На його думку, звинувачувати залишається лише український уряд, який навіть у кризовий період не розробив заходів підтримки тих-таки транзитних перевезень.
«Навпаки, на початку червня весь транзит обклали 20-відсотковим ПДВ, причому узаконили рішення без узгодження із транспортним комітетом Верховної Ради і транспортним міністерством, до того ж у нас зовсім неприйнятні митні правила — оформлення безлічі дозвільних документів дороге для відправників вантажу, а нескінченні огляди відбивають бажання везти будь-що через Україну», — вважає генеральний директор Асоціації міжнародних експедиторів України Юрій Приходько.
Українські експерти транспортного ринку кивають на російський досвід: «Там чітка ідеологія — передавати на Україну лише ті вантажі, які технологічно не в змозі переробити російські порти, а через те, що криза підірвала вантажооборот у всіх країнах, нам у таких умовах взагалі дістануться крихти», — вважає Дмитро Подтуркін. І наводить приклад: у червні 900 тисяч тонн казахстанської нафти пішло мимо України.
«Залишається сподіватися на інтерес відправників вантажу до наших глибоководних портів і технічних можливостей наших магістралей», — констатує головний інженер головного управління перевезень «Укрзалізниці» Михайло Семенюк. — У лічені місяці поточного року — з квітня по червень — ми побудували власним коштом понад 50 кілометрів других колій у напрямку Долинська—Миколаїв».
Зі свого боку, комерційна служба відомства заявляє, що вже провела низку переговорів з російськими компаніями «Роснефть», «Металлоинвест», вугільними трейдерами про гарантовані додаткові обсяги транзиту в напрямку українських південних портів. Так, замість 620 тисяч тонн залізорудного концентрату вже задекларовано 850 тисяч тонн на місяць, обіцяно 350 тисяч тонн нафтопродуктів, але тільки з жовтня на зимові місяці, коли в Росії завершиться навігація. «В інший час цей вантаж іде річками — коштує дешевше. Але якщо зима буде сувора, то весь російський мазут залишиться на внутрішньому ринку», — побоюються українські залізничники.
«Єдине, в чому ми сьогодні впевнені, то це у старих добросусідських зв’язках», — зазначає Юрій Меркулов. І ділиться найближчими планами: відновити вантажопотік хоча б у докризових обсягах шляхом співробітництва з колегами сусідніх країн, домовляючись у кожному окремому випадку про спрощення супровідних перевізних документів і застосування паритетних наскрізних тарифів.