Контракти не передбачають прямої залежності між закачуванням газу до підземних сховищ і транзитом

З початку року керівництво Російської Федерації регулярно видає «прогнози», що Україна не зможе розраховується за отриманий природний газ, оскільки «Нафтогаз України» — банкрут». І хоча за газ ми розраховувалися вчасно, це не заважало російським керманичам знову протягом місяця принижувати Україну перед усією Європою та світом. А нині голова правління ВАТ «Газпром» Олексій Міллер та прем’єр РФ Володимир Путін додали до старого звинувачення нову «фішку» — тепер вони ще й залякують європейських споживачів: мовляв, якщо Україна не закачує газ до підземних сховищ, то це призведе до перебоїв з його транзитом узимку. Про те, що насправді криється за цими звинуваченнями, наша розмова зі знаним фахівцем у газовій сфері, радником Президента Іваном ДІЯКОМ (на знімку).

— Здається, вже й дітям зрозуміло, що російське керівництво веде проти України відкриту газову та, відповідно, інформаційну війну. Для прикладу: у фахівців сьогодні немає сумніву, що в січні 2009 року поставки газу до України і Європи перекрила саме Росія. Урешті-решт, відкрита демонстрація закручування газового вентиля на кордоні з Україною транслювалася по телебаченню. Проте це не завадило Росії подати в Міжнародний суд у Стокгольмі позов до «Нафтогазу України» за «зрив поставок газу до країн Європи» в січні 2009 року. Тож після цього дивуватися діям, які вчиняє Росія для дискредитації України, не доводиться. Отож маємо весь час бути готові до можливих провокацій та не давати жодного приводу для проведення нових «газових» атак.

А стосовно останніх заяв з боку РФ, то принагідно зауважу, що її керівництво наполягає на тому, щоб Україна уже нині додатково закачала до своїх ПСГ 19 мільярдів кубометрів газу. Мало того, Росія навіть запропонувала Європі надати нам кредит для закупівлі в «Газпрому» необхідних об’ємів газу.

— Водночас Володимир Путін якось заявив, що Україна може для цих цілей використати кошти з валютного резерву Нацбанку України. Проте виникає логічне запитання: скільки все-таки газу нам потрібно мати у своїх підземних сховищах та який це має стосунок до транзиту російського газу до країн Європи?

— Казав це раніше і нині продовжую стояти на тому, що обсяги закачування газу до ПСГ, які нам потрібні для покриття дисбалансів у зимовий період, — це винятково українська справа. Підраховуємо ми ці обсяги на основі балансу річного споживання газу з урахуванням пікових навантажень в осінньо-зимовий період. До речі, сьогодні в наших ПСГ уже зберігається 20 мільярдів кубометрів природного газу, і щодоби ці обсяги зростають на 100 мільйонів кубометрів. Але нам просто не потрібні такі його запаси, котрі становлять більше половини обсягу річного споживання природного газу. На підтвердження цього зазначу, що з 2001 року в зимовий період із підземних сховищ ми відбирали від 11 до 15 мільярдів кубометрів.

— Чому ж тоді Росія продовжує невпинно наполягати на тому, щоб Україна збільшила обсяги закачування газу до ПСГ, котрий, мовляв, потрібен для нормального забезпечення європейських споживачів у зимовий період?

— Прагнення російського керівництва очевидне: примусивши нас погодитися на найнижчий тариф за транзит газу територією України до Європи (порівняно з транзитними ставками європейських країн), також примусити Україну вже нині провести надлишкове закачування газу. При цьому затрати на його зберігання також покладаються на Україну. Іншими словами, Росія прагне за рахунок України компенсувати недобір газу Західною Європою цьогоріч.

— Але ж іще не так давно, до 2004 року, закачування газу до українських ПСГ обсягом 10—14 мільярдів кубометрів щорічно проводив «Газпром» з метою згладити нерівномірності у споживанні природного газу в зимовий період та не допустити зриву його експортних поставок до Європи. Мало того, «Газпром» ще й доплачував «Нафтогазу» за ці послуги.

— У 2004 році керівництво Кремля заявило, що ВАТ «Газпром» не має потреби накопичувати газ в ПСГ України для забезпечення європейських споживачів, оскільки більшість із них мають власні підземні сховища для регулювання сезонної нерівномірності газопостачання. А нині російське керівництво, заявляючи, що не закачуватиме газ у ПСГ, прагне покласти всю відповідальність за це на Україну. Дійшло до того, що вони ще й указують, який об’єм газу нам треба закачати! Саме так вони намагаються перекласти на Україну відповідальність за зрив закачування газу до ПСГ. Але до чого тут Україна? Добре відомо, що закачування газу до наших ПСГ насамперед потрібно «Газпрому», тому що в його контрактах з європейськими споживачами чітко записано, що саме він і тільки він відповідає за доставку газу в Європу. Наголошую: не Україна і не європейські покупці! Але у своєму прагненні очорнити Україну в очах Європи «Газпром» не гребує жодними засобами. Візьмемо хоча б останній приклад такого очорнення. 24 червня цього року під час прес-конференції в Москві заступник голови правління ВАТ «Газпром» Олександр Медведєв заявив: «На жаль, ми зіткнулися з тим, що доволі великі обсяги газу — близько 8 мільярдів кубометрів, — безслідно пропали із ПСГ України. Ми цілу зиму безуспішно намагалися хоча б один кубометр газу підняти за нашими заявками». А далі він зауважив, що саме після цього випадку й було вирішено відмовитися від зберігання газу в ПСГ України. Також Медведєв заявив, що за чинними угодами вся відповідальність за заповнення ПСГ газом лежить на «Нафтогазі України». Він зазначив, що хоч економічна криза негативно вплинула на ситуацію, проте це не звільняє Україну від виконання своїх зобов’язань як країни-транзитера, та нагадав, що керівництво РФ не раз звертало увагу керівників ЄС на необхідність докласти загальних зусиль для розв’язання цієї проблеми, щоб унеможливити технологічні ризики під час поставок газу.

— І що в цій заяві правда?

— Заява Медведєва взагалі не містить жодної правди і є відвертим цинізмом. Саме в таких випадках кажуть: перекласти із хворої голови на здорову, бо загалом весь обсяг російського природного газу, що надходить на територію України, в повному обсязі транспортується до споживачів країн Європи. А що стосується нічим не підтверджених звинувачень, що в ПСГ України зникло близько 8 мільярдів кубометрів газу, то такі, так само нічим не підтверджені звинувачення, вже лунали у 2005 році — тоді «Газпром» звинуватив «Нафтогаз» у тому, що з підземних сховищ України зникло 7,8 мільярда кубометрів газу. Проте комісія у складі 23 представників ВАТ «Газпром» за участю на той час заступника голови правління «Газпрому» Медведєва підтвердила наявність газу в ПСГ в повному обсязі. Щоправда, представники «Газпрому» навіть не вибачилася за ту неправду, яку півроку використовували, звинувачуючи Україну в крадіжках газу. Але в пункті 1 протоколу 16—17 липня 2005 року чітко зафіксовано, що «в даний час в ПСГ України знаходиться на зберіганні 7,8 мільярда кубометрів природного газу ВАТ «Газпром». (Див. витяг із копії протоколу. — С.Л.). За цим само протоколом сторони домовились, що 5,25 мільярда кубометрів газу в липні 2005 року буде продано «Росукренерго», а 2,55 мільярда кубометрів — передано в рахунок оплати послуг за транзит природного газу територією України у 2005 році.

А після цього інциденту, починаючи з 2006 року, в українських підземних сховищах взагалі не зберігався будь-який газ ВАТ «Газпром», тож із 2006 року і до сьогодні «Газпром» взагалі не може пред’являти жодних претензій стосовно відбору газу із ПСГ України.

— Хіба личить такому російському високопосадовцю, як Медвєдєв, так безсовісно оббріхувати Україну та компанію, з якою «Газпром» уже багато років співпрацює та співпрацюватиме в майбутньому?

— Мало того, таку підступну брехню застосовано до компанії, яка протягом десятків років забезпечувала безперебійний транзит російського природного газу до Європи, що приносило «Газпрому» великі прибутки. А що в січні 2009 року цю безперебійність було порушено, то міжнародна експертна група давно довела, що саме російська сторона на декілька днів повністю перекрила надходження газу до української газотранспортної системи. До того ж ніде продавці не чинять так зі своїми покупцями, а я нагадаю, що Україна є одним із найбільших покупців російського газу.

Повертаючись до останніх звинувачень російського керівництва, які стосуються закачування газу до ПСГ, зазначу, що в чинних контрактах між НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» не передбачена пряма залежність між закачуванням «Нафтогазом» газу до підземних сховищ і транзитом російського природного газу.

— Тобто Україна вправі сама визначати, скільки газу їй потрібно закачати та коли це має бути зроблено?

— Безумовно. А у зв’язку з тим, що у ІІ кварталі ціна російського газу становить 270,95 долара за тисячу кубометрів, то нам, очевидно, вигідніше закупити російський газ для закачування в ПСГ у ІІІ кварталі, коли його ціна становитиме 194,8 долара за тисячу кубометрів. Тобто, виходячи з інтересів власної енергетичної безпеки, маємо планувати запаси газу у вітчизняних ПСГ залежно від власних потреб та можливих непередбачених дій північного сусіда. А щоб уникнути розмов стосовно можливостей нашої держави розраховуватися за російський газ, уряду треба навести лад з платіжною дисципліною.

— Що саме має зробити уряд, щоб боржники нарешті почали вчасно розрахуватися за спожитий газ?

— Зазначу, що станом на 1 липня 2009 року заборгованість підприємств теплокомуненерго за спожитий у поточному році газ становить 3,7 мільярда гривень. Загалом рівень оплати — близько 60 відсотків. Окрім того, заборгованість АЕК «Київенерго» перед «Нафтогазом» сягає 590 мільйонів гривень, промислові споживачі заборгували мільярд гривень. Як бачимо, саме несплата за спожитий газ є основною причиною ускладнень розрахунків «Нафтогазу» з «Газпромом». Зауважу: одним із найголовніших чинників накопичення заборгованості в теплокомуненерго є бездіяльність місцевої влади, яка, щоб сподобатись виборцям, дуже часто затверджує тарифи, котрі навіть не покривають собівартості. Крім того, дуже поганий технічний стан всієї теплокомуненергетики також призводить до значних втрат теплової енергії. На жаль, цими питаннями місцева влада практично не опікується. Для прикладу: по Донецькій області борги за спожитий газ сягають 484 мільйони гривень, у тому числі «Донецьктеплокомуненерго» заборгувало 153,3 мільйона гривень, проте керівників міської ради більше цікавить надумана боротьба з українізацією.

— Можливо, це ще й тому, що керівники областей і міст фактично жодним чином не відповідають за стан розрахунків за газ?

— На жаль, це так. Тим паче що зрив розрахунків тепловиків за газ у багатьох випадках пов’язаний саме з боргами місцевої влади перед підприємствами теплокомуненерго, яка мала б компенсувати різницю в тарифах. Адже у статті 31 Закону «Про житлово-комунальні послуги» чітко передбачено, що в разі затвердження тарифів на теплокомунальні послуги нижче економічно обґрунтованих витрат, органи місцевого самоврядування зобов’язані компенсувати з місцевого бюджету різницю між затвердженими тарифами та економічно обґрунтованими затратами. Вважаю, що цю проблему можна було б розв’язати, якби тарифи затверджувались централізовано. До того ж у статті 6 Закону «Про житлово-комунальні послуги» заборонено відключати в опалювальний сезон об’єкти теплопостачання від газопостачання, тож місцева влада тим користується і не поспішає розраховуватись за спожитий газ. Проте інший закон — «Про нафту і газ» — визначає природний газ як товар, реалізація якого не може проводитись безплатно, та що невчасна оплата тягне за собою кримінальну відповідальність, оскільки такі дії розцінюються як крадіжка товару.

Як бачимо, у двох чинних законах є суперечності, котрі потрібно врегулювати на рівні Верховної Ради.

Водночас маємо продовжувати роботу зі скорочення споживання імпортованого блакитного палива, а натомість збільшувати видобуток власного.

— Однак тут знову може виникнути проблема з Росією, оскільки чинний контракт передбачає серйозні санкції за недобір законтрактованих обсягів газу.

— Щоб уникнути нових спроб Кремля застосувати до України санкції за недобір визначених згідно з контрактом між «Газпромом» та «Нафтогазом» від 19 січня 2009 року обсягів газу, маємо врегулювати це питання відповідно до статті 6.6 цього контракту, котра передбачає можливість скорочення поставок. І зробити це потрібно письмово, бо, незважаючи на всі домовленості між прем’єрами України та Росії, поки що штрафні санкції за недобір законтрактованих об’ємів природного газу можуть бути пред’явлені «Нафтогазу» в будь-який час. Тим паче що такого розвитку подій не можна виключати з огляду на постійне прагнення Росії дискредитувати Україну перед Європою та, подавши нашу державу як ненадійного транзитера, домогтися якнайшвидшого будівництва газопроводів в обхід України («Північний потік», «Південний потік») або взяти в управління нашу газотранспортну систему. А оскільки Росія вже підняла всю Європу проти України, то нашому уряду необхідно терміново усунути цей «козир» у діях російського керівництва.