Недарма в нас кажуть, що тариф — це ціна з політичним підгрунтям. А коли підгрунтям слугують президентські чи парламентські вибори — й поготів. Україна, наприклад, стримувала зростання цін на електроенергію, починаючи з квітня 1999-го. В квітні 2006-го плата за електроенергію перестала перекривати витрати на її виробництво та доставку користувачам. Ми пам’ятаємо, як Міністерство юстиції відмовилось реєструвати постанову Національної комісії регулювання електроенергії (НКРЕ) про підвищення з 1 січня 2006 року тарифів для населення на 19,2—20,8 відсотка. Результатом стало те, що з 1 травня того року ціна на електроенергію зросла на 25 відсотків, а з 1 вересня 2006-го — ще на стільки ж. Може, в ціноутворенні варто було керуватись економічними категоріями, безболісно приводячи тарифи у відповідність з вимогами ринку — на 1—2 відсотки на рік, аніж на 50 за чотири місяці?
Питання риторичне, оскільки потім зростання цін на електроенергію для населення знову було заморожене, а в грудні 2008-го, у зв’язку з кризою, на підвищення тарифів в цьому секторі економіки було накладено президентський мораторій.
Витрати на доставку електроенергії населенню об’єктивно вищі, ніж при «відвантаженні» її промисловим споживачам. НКРЕ, де знають, що це пов’язано з великими технологічними втратами в розподільних низьковольтних мережах, витратами на утримання цих мереж, обслуговування побутових споживачів і т. д., і т. п., в поточному році вже двічі заявляла про намір збільшити тарифи на електроенергію для окремих категорій населення, але обидва рази відмовлялась від прийняття остаточного рішення. Бо політичне підґрунтя...
Тим часом, коли дотації населенню в розрахунках за електроенергію в 2007-му становили майже 5,6 млрд. грн., в 2008-му — майже 11 млрд., то в поточному, за прогнозами, набагато перевищать 15 млрд. грн. Об’єм дотацій в структурі оптової ринкової ціни (ОРЦ) на електроенергію сягнув уже 32 відсотків і продовжує зростати. Це не може не відбиватися на собівартості продукції вітчизняних виробників, котрим ці дотаційні кайдани стають дедалі більше не під силу. Виник парадокс: промпідприємства, котрі платять за електроенергію ціну, більш наближену до реальної, змушені нині на 15 відсотків скорочувати споживання електроенергії. Побутові споживачі, які не повертають виробникам навіть затрат на продукування і доставку електроенергії, користуючись пільговою ціною, навпаки — збільшують споживання. З сектору енергетики вимиваються реальні гроші. В результаті наступна ланка ринкового ланцюжка — генеруючі компанії — накопичують борги перед постачальниками палива й, самі балансуючи на грані банкрутства, тягнуть за собою туди ж вугільну галузь.
За словами заступника міністра палива та енергетики Володимира Макухи, на сьогодні кредиторська заборгованість компаній галузі перевищила 3 млрд. грн., а їхня рентабельність перейшла на мінусові показники. Енергетики, сказав він, станом на 01.06.2009 р. заборгували шахтарям більш як 440 млн. грн., і борг продовжує зростати. Посадовець назва причини катастрофи: зниження споживання електроенергії, затримки споживачами платежів, висока вартість палива й низькі тарифи на енергію.
Експерти вже подейкують, що за таких «політичних» тарифів Україна обиратиме президента на початку наступного року при каганцях. «Якщо ми піднімемо тариф на 10 копійок (для населення за кіловат-годину. — Авт.), це дозволить вже до кінця року збалансувати роботу теплової генерації», — зазначив на нещодавньому засіданні «круглого столу» в парламентському Комітеті з питань ПЕК генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко. Але сам же й зауважив: «Це — найнепопулярніша теза... Всі кажуть: «Так у нас же вибори, в нас ситуація політична й таке інше!»
Постає все те ж питання: економіка країни керується економічними чи виключно політичними (читай — популістськими) критеріями? Бо слід зауважити, що Україна сьогодні зберігає найнижчий тариф на електроенергію для населення не тільки серед європейських, а й серед держав СНД. Навіть Росія, з її повним забезпеченням власними енергоресурсами, встановила його більшим у півтора рази. В Молдові та Грузії ціна на електроенергію вища втричі, в Угорщині, для порівняння, — у шість разів.
До речі, далеко не всі в Україні керуються постулатом про політичне підґрунтя ціни. Прагматики постійно вказують, що практика «соціальних» тарифів надзвичайно згубна для економіки, а особливо — саме під час економічної кризи.
Коментуючи на «круглому столі» в Комітеті Верховної Ради з питань промислової політики запропоновану Максимом Тимченком зміну тарифу на 10 копійок, президент Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» (НАК «ЕКУ») Володимир Зіневич назвав ДТЕК оптимістами та закликав негайно й терміново піднімати ціну до 70 відсотків. За його словами, чекати січня 2010-го не можна; навіть в разі такого радикального кроку енергетика відчує ефект не раніше, ніж через 2—3 місяці.
«Я не розумію, чому НКРЕ так справно виконує указ Президента Ющенка про заморожування цін на товари й послуги природних монополій. По-перше, цей указ суперечить законодавству. По-друге, причому до природних монополій тарифи, котрі формуються на оптовому ринку електроенергії?» — це думка президента Енергетичної асоціації України Василя Котка.
До речі, Президент Віктор Ющенко не проти підвищення тарифів, коли йдеться про ціну на газ. «Тарифи на відповідні послуги, в усякому разі, повинні відповідати рівню собівартості, — сказав він 11.05.2009 р. на нараді з питань фінансової ситуації НАК «Нафтогаз України». — У тому числі, й газова послуга повинна оплачуватися хоч би на рівні собівартості. На жаль, той тариф, який сьогодні є, не покриває собівартість більш ніж на 60 відсотків... У нас не може бути адміністративної ціни на виході, яка формується урядом і яка не покривається виручкою у зв’язку з тим, що вона не відповідає ринковим принципам». «Не можна декларувати ціни, які призводять до банкрутства компанії», — цілком слушно зауважив Президент, зазначивши: необхідно підвищити тариф на використання газу для людей, що мають високий матеріальний достаток.
Слід, певно, нагадати, що за 10 останніх років ціна на газ піднялася на 400 відсотків. За той самий час тарифи на електроенергію зросли лише на 88 відсотків. Далі. За логікою, енергогенеруючі компанії банкрутити також якось не по-державному. Тим більше, що підвищення ціни на електроенергію на 10 копійок не вдарить по кишені більшості українців. За підрахунками, місячні видатки середньостатистичної сім’ї, що споживає близько 200 кВт-год. в місяць, збільшаться на 20 грн. Для справді малозабезпечених продовжуватиме працювати механізм житлово-комунальних субсидій.
Нехтування питанням стосовно приведення тарифів на електроенергію для населення до рівня економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, передачу й доставку за значних темпів зростання матеріального благополуччя певного прошарку населення призводить до того, що низькими цінами дедалі більше користуються саме добре забезпечені громадяни України, котрі мають можливість придбати не тільки загальнопобутову техніку, а й електроприлади для створення життєвих умов підвищеної комфортності — системи повного електроопалення, підлоги з електропідігрівом, домашні сауни, басейни з підігрівом води, системи захисту зовнішніх поверхонь від снігу та льоду тощо.
Не тільки в середовищі експертів, а й у суспільстві назріває розуміння: «світло», щоб воно було, повинне мати свою реальну ціну. Тим більше, що держава завжди може допомогти малозабезпеченим за рахунок власників вілл з електросаунами й теплими басейнами. Зрештою, депутатський корпус, коли, скажімо, практично одноголосно проголосував за закон про аукціони електроенергії (демонополізувавши її експорт), показав, що питання енергетичної безпеки можна, як котлети від мух, відділити від популістських передвиборних гасел.
З цього приводу на тому самому «круглому столі», присвяченому проблемам ПЕК, цілком слушно зауважила голова Комітету Верховної Ради з питань промислової й регуляторної політики й підприємництва Наталія Королевська: за підвищення тарифів на електроенергію для населення мають проголосувати депутати всіх фракцій, унеможлививши тим самим будь-які подальші політичні спекуляції. Ціну має формувати економіка, а не політика. Краще буде обом.
