В антракті прісної вистави

Якби не численні прогнозні оцінки, то оприлюднений Держкомстатом результат видавався б сенсаційним. Найглибшого падіння зазнали в першому кварталі будівельна галузь — 54,1 відсотка, переробна промисловість — 36,5, виробництво і розподіл електроенергії — 19,3, торгівля, ремонт автомобілів — 18, добувна промисловість —16,2. Найпомітніше зростання зафіксовано в АПК — 1,3 відсотка. На оприлюднення цих даних зважилися лише на початку другого півріччя, а в січні—березні і в уряді, й у парламенті на кризу дивилися крізь «рожеві окуляри», тому не зникало відчуття провального театрального дійства, за яке освистують.

І тоді, й зараз чекали на пожвавлення ділової активності в переробному секторі економіки — не судилося. Мало того, неоднозначність оцінок стосовно тривалості глобальної кризи вже спонукала деякі хедж-фонди знову знизити сировинні ціни на третій квартал (зокрема, на нікель, нафту, бензин). Відсутність кредитування і падіння гривні, зниження реальних доходів населення і дефіцит консолідованої позиції у вищих ешелонах влади гальмували розвиток вкрай важливих антикризових проектів у житловому будівництві — тож до кінця року на пожвавлення «металістів» очікувати не варто через відсутність попиту на довгомірний прокат. Не слід сподіватися і на відродження попиту на плаский прокат, який використовують у автомобілебудуванні. Тим часом внутрішній ринок металопродукції за п’ять місяців скоротився на 51 відсоток проти відповідного періоду минулого року.

Падіння споживання електроенергії призводило до скорочення експорту, доходів вуглевидобувних та енергетичних компаній. Під завісу першого півріччя уряд на ходу суттєво перекроює сценарій. Так, реструктуризація проблемних банків має усунути дисбаланс між кредитами і депозитами. Можливість для теплокомуненерго розраховуватися за газ позиченими грішми в Ощадбанку — рецепт як уникнути взаємозаліків. Надання сільрадам права формульного залучення доходів — шанс витягти їх із безгрошів’я. Але між двома діями прісної вистави завжди стоїть антракт, який і влаштувала Партія регіонів.

Заклик спершу думати про громадян, а потім про заповнення міністерських крісел — від лукавого. Про робочі місця якраз і мають дбати передусім міністри. Хоча в нашому випадку появи робочих місць і вони не гарантуватимуть. Адже через падіння виробництва, неповернене ПДВ, скорочення потужностей тощо роботодавці не мають змоги збільшувати оплату праці. До того ж потреба в цьому з огляду на низький рівень споживчої інфляції і не до такої міри пекуча. І підняти мінімальну заробітну плату та прожитковий мінімум з 1 липня до 860 гривень — це не те саме, що розподіляти доходи Нацбанку від емісії грошей, це не крок, а вже стрибок в інфляцію. Мінімальна заробітна плата зросла поки що до 630 гривень за старим бюджетним планом, бо, як на мене, бізнесовий підтекст на якусь мить просто переважив політичний (передвиборний) контекст: «потрусити» Нацбанк на 10 мільярдів гривень для реалізації проектів Євро-2012, виявилося, важливіше, попри те, що це позбавляє банки, які стоять на рекапіталізації, або Державну іпотечну установу частини грошей.

Очевидно, що падіння реальної заробітної плати триватиме й далі. Нагадаю, у травні вона знизилася на 9,1 відсотка проти минулого року, хоч номінально зросла на 6 гривень порівняно з квітнем — до 1851 гривні.

Реформа оплати праці — це тільки один з численних боргів влади перед нами. Згадайте, наприкінці минулого століття за проектом Світового банку ми збиралися реформувати свій газовий ринок. Але так і не зібралися, бо треба було мати то мовчазного донора держбюджету, то тугий гаманець на вибори, то свого роду щита для закритих від суспільства схем і оборудок з посередниками. І дожили до того, що тепер і Росія, і Євросоюз перекладають всю відповідальність за надійність транзиту на нас, хоча вона має бути спільною. Турбота уряду про фінансову стабільність «Нафтогаз України» зворушує, але вона не врятує цієї компанії від банкрутства за відсутності в країні прозорого газового ринку і зрозумілого всім ціноутворення. Треба міняти правила гри, якщо вони не здатні обгрунтунтувати мільярдні кредити, які ми просимо у Євросоюзу, якщо, зрештою, держбюджет стає заручником НАКу.

До слова, держбюджет за червень, як повідомила Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, виконано. Друге півріччя обіцяє бути ще більш дохідним. В антракті прісної вистави, яким можна вважати тиждень між двома півріччями, набули чинності підвищені ставки акцизів на пиво (на 93,5 відсотка), на ігристі та газовані вина (на 56 відсотків), на етиловий спирт та лікеро-горілчані вироби (на 58 відсотків). При цьому від 2010 року акцизні ставки індексуватимуться на рівень інфляції. Спиртне подорожчає, але пити навряд чи станемо менше. Не сумнівайтесь, привід завжди віднайдеться.