У власних квартирах, наче на вулкані, живуть понад двісті родин херсонців — дорослі й діти, пенсіонери та інваліди. Старі й малі не відають, чи прокинуться вранці живими, чи загинуть серед ночі під брилами бетону. Їм усім загрожує смерть через небезпечну близькість до іншого будинку, що обвалюється шматками просто на очах.

Якраз між двома багатоповерхівками на вулиці Ілліча, де мешкають ці бідолахи, ще за часів Микити Хрущова збудували п’ятиповерховий житловий будинок № 66 так званої безфундаментної схеми, які в народі охрестили «хрущобами». З часом «хрущоба» на Шуменському житломасиві почала тріщати по швах і ще вісімнадцять років тому людей з неї відселили.

Аварійний будинок треба було зносити, але муніципальна влада все зволікала з виділенням на це бюджетних коштів.

Зрештою, багатостраждальну «хрущобу» між двома сучаснішими багатоповерхівками почали було розбирати і дві третини її перетворилося на звалище панелей, всипане горами побутового сміття (дивись фото). А одна блочна секція так і залишилася стирчати, наче хворий зуб, коли на початку минулої весни ці роботи припинили з невідомих причин. Та ось два тижні тому «вціліла» секція на п’ять поверхів стала розпадатися по шматках — бічна стіна різко відійшла від інших і будь-якої миті загрожує впасти, залишки фасаду хиляться в протилежний бік — просто до ігрового майданчика, де щодня гасає малеча.

— Ми з жахом чуємо, як тріщать конструкції, і ще з більшим жахом дивимося, як дітлашня забігає на майданчик, вже накритий тінню розтрісканої стіни. Батьки намагаються забрати її звідти, та що малим скажеш — вони бачать гойдалки, і їх не втримати. А підлітки гасають просто по звалищах бетонних блоків, де зусібіч стирчать шматки кинджально гострих арматурин. Як ніхто на них ще не наштрикнувся — невідомо, —  хапається за серце й ледь не плаче власниця квартири в сусідній п’ятиповерхівці, пенсіонерка Марія Сорока.

Не можна сказати, що налякані городяни не б’ють на сполох. Голова правління житлово-будівельного кооперативу «Береговий» (він обслуговує 129-квартирний будинок по вулиці Ілліча, 68) Ліна Перерва показує цілий стос скарг та чиновницьких відписок на них. «Куди ми тільки не зверталися — і на урядову гарячу лінію телефонували, і в міськвиконкомі та виконкомі Комсомольського району всі пороги пооббивали. Всі нам співчувають, всі обіцяють допомогти, а стіна «хрущоби» дедалі більше в наш бік хилиться. Та хоч би її обгородили, але й цього не зроблено. Невже людські життя для нашої влади геть нічого не варті?» — у відчаї перепитує Ліна Миколаївна.

Хто обіцяє кран, хто — огорожу

Голова виконавчого комітету Комсомольського району Херсона Леонід Третяк каже, що про загрозу катастрофи на Шуменському житломасиві знає, але... на терміновий демонтаж залишків будинку в органу місцевого самоврядування немає коштів. 

— Оце намагаюся домовлятися з будівельно-монтажними підприємствами, у кого є кран, — може, виділять його, аби принаймні розібрати залишки «хрущоб», — не віднімає руки від телефонного апарата Леонід Якович.

Власний кореспондент «Голосу України» зміг «достукатися» і до нового міського голови Херсона В. Миколаєнка. Володимир Васильович про існування напівзруйнованої п’ятиповерхівки на Шуменському знав раніше. Але те, що її стіни вже два тижні як остаточно розпадаються, для градоначальника виявилося новиною — мабуть, запопадливі підлеглі не схотіли псувати настрій шефа, повідомивши йому неприємну новину.

— Так, грошей у бюджеті на демонтаж і вивезення залишків напівзруйнованого житлового будинку немає. Але встановити найближчим часом огорожу навколо небезпечної зони, гадаю, можна і треба, — обнадіяв сусідів «хрущоби»-убивці Володимир Миколаєнко.

Самі себе перехитрували

Схоже, з тією злощасною будівлею муніципальна влада Херсона сама себе перехитрувала. Чиновники сподівалися зекономити на її знесення — мовляв, земельну ділянку придбає новий забудовник, а він все зробить своїм коштом. І такий кандидат в інвестори намічався: ще 2008 року дирекція Херсонського суднобудівного заводу розглядала можливість звести на місці «хрущоби» багатоповерхівку для своїх робітників — адже місце тут непогане, хоч і не центр. Але спершу на верфі змінився власник, а згодом і законодавство помінялося — землю можна було отримати тільки через аукціон, а переплачувати за неї, та ще й зазнати витрат на демонтаж аварійної споруди для підприємства стало надто дорого. Керівники заводу від своїх попередніх планів відмовилися, а нового забудовника міська влада так і не відшукала. Тепер і забудовників нема, і гроші на демонтаж у міському бюджеті невідомо коли знайдуться. А між тим час уже пішов не на роки і навіть не на дні, а на години. Напевно, буревію чи просто сильного вітру буде достатньо, щоб рознести залишки «хрущоби» на друзки. І хтозна, скільки людей при цьому під уламками поляже.

На знімку: стіна «хрущоби» загрозливо хилиться до землі. 

Фото автора.