Сергій Кошарук: «Маємо потужний ресурс, який дозволить зменшити тарифи»

— Щодо питань, які могли б вирішити народні депутати для громад міст, селищ, сіл, то вони всім відомі. Я входжу до ради міських голів, які працюють над адміністративно-територіальною реформою. Зустрічаємося з колегами й обговорюємо проблеми міст. Ми єдині в одному. Хаос, що нині існує в країні, породжений невдалою політичною реформою, коли депутати майже всіх рівнів обираються за закритими партійними списками. Людям обмежили вибір. Пропонують не персоналії, а список, на склад якого не можна вплинути напряму. Тому, на мою думку, потрібно повернутися до виборів за мажоритарною системою. Якщо ми в Конституції задекларували, що Україна — демократична, соборна, незалежна держава з громадянським суспільством, то повинні до цього громадянського суспільства йти.

Сьогодні міські голови авторитетно вимагають, щоб народні обранці змінили законодавство з тим, щоб на місцях вибори проводилися тільки за мажоритарною системою. Але активні політичні партії можуть виставляти своїх кандидатів в округах. Тобто на вибори при мажоритарній системі можуть іти як партійні, так і безпартійні кандидати. Партії будуть змушені шукати авторитетні особистості й підсилюватися такими людьми, які мають повагу серед громади роками і не розмінюються на якийсь тимчасовий популізм. Вибори ж у Верховну Раду можуть і повинні відбуватися за відкритими партійними списками. Знову-таки, щоб вибирали представників партій з конкретних людей.

— Так, але це вже на другому етапі. Важливо, щоб зберігся регіональний вплив, щоб партії мали місцевих представників у регіонах і щоб Верховна Рада не формувалася з представників трьох міст. Тобто кандидат обов’язково має бути мешканцем регіону, і треба вказати, скільки саме часу він мав би там проживати.

— А ви думаєте, нинішня система комусь зрозуміла? Абсолютно нікому. Прийдіть сьогодні в село і запитайте, чому в них можуть бути представники більше ста партій, коли в селі всього 70 мешканців. Це видається абсурдним і смішним. З нас сміється увесь світ. Схожа ситуація була в Італії. Вона довго відкашлювала все те. Я не хочу, щоб Україна пішла таким шляхом. І ми, міські голови, все зробимо, щоб цього не сталося.

Отже, слід спочатку змінити виборчу систему, потім провести реформу судів, третім кроком має стати адміністративно-територіальна реформа. Ви кажете, що зараз на місцях важко і потрібна допомога центру. Сьогодні, навпаки, центр виживає тільки завдяки тому, що малі й середні міста, великі теж, утримують стабільність. Завдяки місцевому самоврядуванню вдається і державну владу утримувати в такому більш-менш нормальному стані.

— Спочатку декларується, що ми маємо розвивати місцеве самоврядування, маємо на місця давати більше повноважень, і водночас забирають їх. Ось останній приклад: архітектурно-будівельний контроль у нас забрали. Тобто контроль здійснюється через обласні представництва. На території міста хтось щось будує, а громада не може вплинути на цей процес. Він некерований. Думку громади ігнорують.

— Можна й так сказати.

— 36 депутатів представляють громаду в міській раді. З них 19, тобто мінімальна більшість, — представники БЮТу, сім — «НУ—НС», ще п’ять політичних сил мають по два представники — це соціалісти, партія «Відродження» (залізничники, у нас потужний залізничний вузол), Партія регіонів, блок Костенка—Плюща (УНП), Блок Литвина. До речі, останні дослідження показали, що Блок Литвина має в місті потужну підтримку.

Чи є конфлікти? Вони закладені у всіх українських громадах недосконалим виборчим законодавством. Усе залежить від того, як керівник зможе залагодити ситуацію в цих міжпартійних суперечках. На початку дуже конфліктували. Але на сьогодні є порозуміння. Більш-менш нормально працюємо. Можливо, ще й тому, що міський голова позапартійний. Закликаю депутатів, щоб до розгляду питань на сесіях ставилися по-діловому, щоб була конкретика, щоб був від цього зиск громаді.

— Пройдіться Ковелем і побачите, що він досить чистий і охайний. Нещодавно нам разом з Іллічівськом присвоїли звання місто кращого благоустрою і правопорядку. Це свідчить, що ситуація у нас нормальна і керована. Хоча, щодо комунальних підприємств, то ми мусили внести певні зміни в ці відносини. Простіше кажучи, ми врятували ЖЕКи від банкрутства. Дружна сім’я комунальних підприємств показала, як вони можуть у скрутний момент підтримати один одного. «Ковельтепло» і «Водоканал» взяли на себе функції з обслуговування внутрібудинкових мереж. Другим етапом стане об’єднання ЖЕКів в одне підприємство. Насамперед скоротиться керівна ланка. Водночас збільшимо кількість посад управителів будинками. За ЖЕКами залишаємо обслуговування електричних мереж, прибирання територій, вивезення сміття, поточні та капітальні ремонти. Тарифи в Ковелі не вищі за середньоукраїнські. Збережена система центрального теплопостачання, яка дозволяє сьогодні оперативно вирішувати завдання переходу на альтернативні види палива.

— Керівникам міст і районів показали котельні, які вже перевели на тверде паливо. Маємо потужний ресурс, який дасть змогу знизити тарифи. Це — зниження енергоспоживання будівель, насамперед бюджетних. Нині встановили облік витрачання енергоресурсів, ввели його в єдину систему, є програма, якою легко користуватися. Визначили відповідальних за потоки енергії, які йдуть до кожної будівлі. Лімітуємо її витрачання і порівнюємо використання із запланованими показниками. Все це дає значну економію. Далі визначаємо критичні будівлі й обраховуємо кошти, які необхідно вкласти в їх модернізацію.

— Днями спілкувалися з освітянами. Найбільша стаття витрат — це енергоносії. Коштів на них не вистачає. Є шляхи їх заощадження. Скажімо, вночі немає потреби підтримувати в школі температуру 20 градусів, можна зменшити до 15. Кожен градус — значна економія. Але потрібен теплопункт. Ми звикли думати, що енергозбереження — це сучасні котли. Це так, але який толк у котлі, коли будинок не утеплений і холод дме із дірок. Спочатку будинок цей залатаємо, щоб тепло не виходило, а потім з’ясується, що і котел потужний не потрібний. Тож гроші вкладено в будівлю більш ефективні, ніж у котельню. Якщо в дитячому садочку на вході ставимо теплопункт і за виставленими параметрами він автоматично знижує температуру на той період, коли там немає дітей, то економія буде на третину щонайменше. Порахували, що вартість встановлення 25 теплопунктів у садочках і школах обійдеться міському бюджету в 750 тисяч гривень. А економія в перший же сезон становитиме 1,2 мільйона гривень. Це при тому, що ціни на газ обіцяють зростати.

— Людей садять на газову голку. Аякже: газ у нашій котельні втридорога, а людям же дешевший. У 2011 році, а може, й раніше, ці люди платитимуть значно більше, ніж ті, хто на централізованому опаленні. Особливо в тих містах, де почали переходити на альтернативні види опалення.

— Газ, як продукт, не може мати різну ціну. Радянський час породив такі пільги. Коли вартість газу в Україні стане європейською, ці люди залишаться наодинці зі своїми проблемами. Централізоване опалення дозволить нам швидше перейти на інші види палива. Із 100 квартирами легше працювати, ніж з кожною окремо. Але це змусить власників індивідуальних котлів утеплювати приміщення, щоб споживати менше енергії.

— Раніше кошти виділялися здебільшого на тепломодернізацію будинків, на заміну котлів, тепломереж, освітлення переводили на енергозберігаючі лампи. Але не мали обліку, не фіксували економії енергії. Платили стільки, як і раніше. Тобто енергію зекономили, а кошти — ні. Нині ми разом з іншими 14 містами, які входять до асоціації енергоощадних міст, поставили питання, щоб налагодити облік, щоб у кожному будинку були лічильники на тепло, воду, електроенергію, газ. Визначаємо енергоменеджера. Наприклад, в школах це — завгосп. Ставимо завдання вийти на щоденний моніторинг. Поки що ведемо помісячний. Лише так ми зможемо керувати процесом. До того ж енергоменеджмент — малозатратний захід. Для того, щоб закрити двері, вимкнути лампочку, подивитися, чи не протікає труба, додаткових коштів не потрібно. Це виключно людський чинник. А економія значна. Є заходи малозатратні. Наприклад, вікна чи двері пропускають тепло, їх ущільнюють тощо. Вони потребують коштів, але не значних. Їх завжди можна знайти. І є заходи тепломодернізації. Вони затратні.

— Як і більшість міст, ми використовуємо принцип батога і пряника. Тобто платників, які своєчасно розраховуються з комунальними платежами, заохочуємо подарунками, зустрічаємося з ними. Іншим, за досвідом «Полтававодоканал», заблоковуємо подачу води. Але сьогодні в правовому полі так чинити важко, оскільки це незаконно. Ми намагаємося при цьому не порушувати законодавства. Тобто, якщо обмежувати подачу води боржнику, то сьогодні обов’язково треба зробити доступ до води. Якщо це багатоквартирний будинок, то потрібно, щоб принаймні на вулиці була колонка або в підвалі кран з водою, куди людина могла б спуститися і набрати, бо це безпека життя, здоров’я. Але найкращий шлях — просвітницька робота, самоврядування у всіх формах, щоб люди об’єднувалися і самі дбали про свій будинок.

— Більше двадцяти. Важливо їм запропонувати професійних управителів. Польща вже пішла таким шляхом. Щоб люди не самі управляли, бо це може призвести до плачевного результату.

— Підтримую вашу пропозицію. Але це має бути не лише обговорення, а конкретна пропозиція-рекомендація або навіть вимога, що треба робити. Ми сподівалися, що у Верховній Раді сформується фракція міських голів, які знають проблеми. Але руху, який гарантував би розвиток місцевого самоврядування, ще не відбулося. Самоврядні моделі на кожному рівні в Україні були, Україна їх виплекала. Україна має їх закодованими в піснях, обрядах...