Поет і прозаїк Олександр Маландій зустрічає своє творче 75-ліття. В його доробку — понад двадцять книжок: проза, поезія, твори для дітей. У нашій літературі він — постать багато в чому унікальна, але без гучного іміджу чи «модного інтересу». Доля цього чоловіка дивовижна й драматична. Його друг і однокурсник зі студентських часів, письменник Микола Шудря, пишучи передмову до однієї з книжок Маландія, озаглавив цю передмову так: «Наперекір семи смертям». Здається, пишно звучить? Але це чиста правда: на долю Олександра Маландія випало сім разів вижити у змаганні зі смертю. Наслідок — роки, проведені на лікарняному ліжку. Та він лишився лицарем духу, лицарем слова — з-під його пера виходять нові книжки — так, ніби в цієї людини сім життів.
Маландій родом із Сумщини. Його земляк, Віктор Ющенко, теж писав передмову до однієї з книг Олександра Миколайовича. Там сказано про автора: «Його життя — це Велика історія Випробувань на мужність». Це теж правда. Нещодавно поет одержав від Президента орден «За заслуги» ІІІ ступеня. Вітаємо і подаємо кілька віршів з нової книги Олександра Маландія «Двадцять і одна».
* * *
Хоч одно ж ви милосердя майте!
(З кобзарських дум).
 
Хто збагне розп’яття долі 
Дні лихі в новому віці?!
На дніпровому Подолі
Скніють Кия внуки вільні...
Там десь голову зітнули;
Тут — спідтиха дух зчавили;
Замість хліба дулю пхнули;
Труту ллють в уста безсилі.
Чути стогін: «Браття кревні,
Пошануйте люд бездольний!»
А згори: «Ми — бранці, смертні.
Милосердя — в Божій волі.»
Що в кого болить, той про те й гомонить
— А що будуєм? — чути.
— Ринкову Україну...
— Державність!
— Ні, руїну...
— А храми?
— Й вілли всюди.
— Добудувались, браття...
— Вже час збирать каміння?
— Самі ж — що маєм — винні.
— Старших з будови гнати б!