Добрий день, вельмишановна редакціє!
Улюблений «Голос України» передплачую з 2006 року і наразі cподіваюся на його допомогу.
А звернутися до газети мене спонукали події, які відбуваються в нашій країні і зачепили безпосередньо мене. Перед виборами усі кандидати у депутати голосно заявляли, що знімуть пільги та недоторканність з високопосадовців. Але, досягнувши своєї мети, ці люди забули про свої обіцянки і тепер навпаки — знімають пільги та соціальну допомогу з лежачих інвалідів-спинальників. Чим порушують наше право на життя, яке гарантує Конституція України.
У відповіді з Головного управління праці та соціального захисту населення Хмельницької обласної держадміністрації від 24.04.2009 року № 02/02-3908 йдеться, що виділити кошти з районного бюджету на виплату компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, немає можливості у зв`язку з їх відсутністю.
Мені відповідають, що у районному бюджеті не вистачає коштів для інвалідів. Але якщо їх немає для нас, то не повинно бути і взагалі. А тут порушується постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року №558 «Про порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги».
На інвалідності я вже дванадцять років. І ворогові не побажаю побути в моїй шкурі хоча б один день та ще й без сторонньої допомоги. Невже у наших можновладців зовсім немає совісті і вони не замислюються над своїм майбутнім? Адже ніхто не знає, що з ним може статися завтра.
З урахуванням наведених вище обставин вимагаю виконання у повному обсязі Постанови Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004 року, тобто виплатити мені заборгованість у розмірі 515,70 гривні.
Залишаю за собою право, відповідно до статті 55 Конституції України, після використання усіх національних засобів правового захисту звернутися до відповідного міжнародного суду.
Микола ЛОЗОВИЙ, ветеран праці, довічний інвалід-спинальник І групи.
Богданівці
Деражнянського району
Хмельницької області.