Претензії Віктора Януковича до Блоку Литвина, висловлені ним у заяві, щодо «відстоювання власних шкурних інтересів» під час розгляду питання про прожитковий мінімум викликають не тільки подив, а й усмішку. Адже смішно, коли людина, очевидно, на декілька хвилин відірвавшись від гри в гольф або  теніс, із сумом у голосі просторікує про проблеми найбідніших українців.
Якщо б він хоч трішечки турбувався про ці проблеми, то принаймні з’явився б на засідання Верховної Ради, на якому це питання і розглядалося, і власноручним голосуванням спробував довести, що чергові ініціативи щодо підвищення прожиткового мінімуму — не примітивний виборчий піар та імітація активної (щоправда, заочної) турботи про людей. Відсутність же пана Януковича під час розгляду ним же розрекламованого напередодні на всіх телеканалах соціального питання, як і майже стовідсоткова його відсутність на робочому місці (а посада в нього — народний депутат України), вкотре засвідчили — слова це одне, а реальні дії — зовсім інше.
Прагнення звинуватити Блок Литвина у відстоюванні шкурних інтересів можна пояснити лише одним: коли для людини саме шкурні інтереси є дороговказом і єдино зрозумілим способом життєдіяльності, під цю свою мірку вона починає міряти все інше та всіх інших.
А з яких саме інтересів, чи не з шкурних, виходив Віктор Янукович, свого часу прийшовши до влади і одразу зменшивши мінімальну зарплату в країні з 237 до 205 гривень і наклавши табу на виплату згідно з чинним законом допомоги дітям війни?
Можливо, роблячи таку заяву, він просто переплутав, про який законопроект ідеться, бо ж особисто за півтора року роботи парламенту не доповідав і не брав участі у розгляді жодної законодавчої ініціативи, та й це саме стосується ключових радників і писарів.
А може, помилка сталася, бо мав на увазі свої нереалізовані шкурні домовленості з Банковою?
Безглуздість же звинувачень на адресу Блоку Литвина полягає хоча б у тому, що якраз за його підтримки і був проголосований у першому читанні законопроект про підвищення прожиткового мінімуму, після чого створена робоча група, щоб у другому читанні довести до розуму сирий проект, в якому жодного слова немає про те, з яких джерел брати гроші на додаткові витрати з державного бюджету. І прийняти закон реальний, а не про торгівлю повітрям.
Хоч би як там було, варто порадити всім таким «борцям» за права простих людей: частіше приходьте на роботу і тоді не повторюватимете дурниць кимось підготовлених.