Учора Конституційний Суд оприлюднив рішення, яким визнав неконституційними положення статті 2368 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК), а саме:
— «у разі неподання без поважних причин до суду матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, у встановлений суддею строк суддя вправі визнати відсутність цих матеріалів підставою для скасування постанови про порушення справи» (частина сьома);
— «неявка якого в судове засідання не перешкоджає розгляду справи» (міститься в частині дев’ятій);
— «якщо він з’явився у судове засідання» (застосоване в пункті 3 частини дванадцятої);
— «і виносить постанову про відмову в порушенні справи» (міститься в пункті 2 частини шістнадцятої).
Положеннями КПК, питання щодо конcтитуційності яких вирішувалося, судам надано право скасовувати постанови про порушення кримінальної справи у разі неподання без поважних причин у встановлений суддею строк до суду матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи; розглядати справи щодо оскарження постанов про порушення кримінальної справи без участі у судовому засіданні прокурора; приймати рішення про відмову в порушенні кримінальної справи у разі задоволення скарг на постанови про порушення справи та скасуванні відповідних постанов.
У рішенні КС, зокрема, зазначено, що системний аналіз статті 2368 Кодексу дає підстави вважати, що її зміст допускає можливість невиконання органом дізнання, слідчим, прокурором обов’язку щодо надання зазначених матеріалів. Порядок, визначений частиною сьомою статті 2368 Кодексу, зумовлює винесення судом рішення, яке ґрунтується не на всебічному, об’єктивному, повному дослідженні всіх матеріалів, а лише на юридичному факті неподання їх без поважних причин до суду. На думку КСУ, розгляд справи за відсутності таких матеріалів позбавляє учасників процесу права на судовий захист, а скасування з цієї підстави постанови про порушення кримінальної справи виключає змагальність сторін і свободу в наданні ними суду своїх аргументів для обґрунтування правомірності чи неправомірності порушення справи.