До вечора 16 липня ситуація в Луганську загострилася. Розпочався масований артобстріл Кам’янобрідського району. Бойовики «ЛНР» дедалі активніше вдаються до тактики, яку застосовують у Слов’янську: стріляють по мирних жителях. У приватному секторі одразу виникла пожежа, причому така сильна, що вогонь було видно із центру міста. У нижній частині Камброду та в Малій Вергунці зруйновано багато будинків — є жертви, зникла електрика. За словами очевидців, стріляли з території заводу «Луганськтепловоз», напевно, з гаубиці, яку там встановлено. «Було чути, як снаряд летить і як вибухає», — розповідають люди.

Один заїжджий журналіст написав, що ввечері Луганськ схожий на примару. Порожні вулиці й автобусні зупинки, закриті магазини і темні вікна будинків... Якщо чесно, місто ввечері дійсно завмирає, і, зачаївшись, чекає непередбачуваних подій, породжених війною, але назвати його примарою, фантомом було б несправедливо. Місто живе. У ньому пульсує кров і натягнуті нерви.

Життя триває, готуючи луганчанам нові випробування для серця і розуму. Останнім часом, наприклад, багато хто змінив своє ставлення до так званої «Луганської народної республіки», а також розібрався у своїх симпатіях до керівника «братньої» держави. І хоча частина луганчан, як і раніше, не підтримує нинішній український уряд через те, що «він нас не чує», немає в них довіри й до лідерів «ЛНР». 

До речі

«Військовий комендант Луганська» Сергій Грачов заявив, що поки не збирається відпускати льотчиків збитого Ан-26. А на запитання про можливий їх обмін він відповів: «Поки що такої розмови не було й рішення таке не прийнято».

Але сьогодні хочеться розповісти не лише про бойові дії, а й про те, в яких умовах нині живуть і працюють жителі регіону.

Багатостраждальна Станиця Луганська. У результаті бойових дій тут розгромлено підстанцію, пошкоджено електроопори й мережі високої напруги. Райцентр і прилеглі селища знеструмлено. У самій Станиці пошкоджено будівлі райвідділу міліції, суду й кілька прилеглих житлових споруд.

Страшніші наслідки — у селі Стара Кондрашівка. Там практично знищено цілу вулицю — 15 будинків. З 1 липня в районі не функціонують банки, Пенсійний фонд, казначейство, ДНІ, підприємства й організації. Населення не має можливості здійснювати комунальні платежі, платити податки, тут не виплачують пенсії, зарплати, соціальну допомогу інвалідам, дітям, самотнім матерям.

В екстремальних умовах працює центральна районна лікарня. Люди в селах Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Степове, Пшеничне залишилися без водопостачання. Через відсутність електроенергії не всі сільгосппідприємства можуть зібрати врожай, оскільки немає можливості запустити струмові господарства.

У селах і селищах нестабільно працюють мобільний зв’язок та Інтернет, виникають проблеми з продуктами. Мешканці територіальних громад Станично-Луганського району вимагають від влади створити «зелений коридор» для усунення пошкоджень опор та електромереж високої напруги. З бойовиками вони домовитися не можуть.

Складна гуманітарна проблема — у жителів Красного Луча. Вони просять Президента України Петра Порошенка відновити бюджетне фінансування міста, сприяти відновленню роботи Держказначейства й Пенсійного фонду, які припинили тут свою діяльність ще 11 червня. Увесь цей час мешканці Красного Луча не можуть отримати зарплати, пенсії та соціальні виплати. У підсумку бюджет заборгував їм 100 млн. гривень пенсій, 18 млн. зарплат, 10 млн. соцвиплат.

«Ми — мирне місто, — написали вони у звереннні до Президента. — У нас немає воєнних дій. У місті працюють усі життєзабезпечувальні підприємства й установи, громадський транспорт, лікарні, дитячі садки, але у нас гуманітарна катастрофа. Ми не маємо, за що годувати своїх дітей. Вельмишановний Петре Олексійовичу! Звертаємося до Вас як до гаранта наших прав: допоможіть нам отримати кошти, відкрийте фінансування Красного Луча Луганської області».

Свою думку про ситуацію, що склалася на Луганщині, висловив представник Міністерства оборони України Костянтин Машовець. Він уважає, що особливе значення для формувань сепаратистів, насамперед на Луганщині, має комунікація Ізварине—Краснодон—Молодогвардійськ—Луганськ. Напівоточений вузол оборони в Луганську просто не зможе довго пручатися, якщо втратить цю комунікацію. Звідси — й завзяті спроби супротивника «будь-що забезпечити її безпеку».

«Без сумніву, вони до останнього кидатимуться на тактичні групи українських військ, які можуть навіть гіпотетично загрожувати цій комунікації, — вважає Машовець. — Дедалі більше закручується сюжет навколо Сєверодонецько-Лисичанського сепаратиського «балкона». Цілком можливо, що розпочнуться бої за населений пункт Попасна».

Експерт також бачить кілька характерних тенденцій. Скажімо, сьогодні чітко помітні спроби бойовиків нав’язати командуванню українських військ свою волю і перехопити в нього оперативну ініціативу у виборі місця й часу активних дій. Особливо це помітно в південному секторі зони АТО, де супротивник, активізувавши свої дії, намагається відтягнути частини сил ударних груп українських військ (насамперед, зі заходу та півночі) «на порятунок оточених і притиснутих підрозділів».

Луганськ.