Верховна Рада конституційною більшістю ухвалила Закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», який здатен змінити вектор розвитку фінансового ринку в найближчі два роки.
По-перше, йдеться про заборону до 2011 року кредитувати громадян у іноземній валюті. Виняток становитимуть кредити для навчання за кордоном або на лікування. Причому терміни мораторію виписані в такий спосіб, що спадає на думку, що в разі потреби його продовжать. До такої міри радикальний крок — вимушений: кількість виданих банками валютних кредитів перевищує кількість залучених депозитів мало не втричі, що унеможливлює оздоровлення банківської системи. Але ризикований крок — це може призвести до дефіциту гривні, зростання вартості кредитів і до зниження ставок за валютними депозитами. Як на мене, ініціатори не розраховують на появу так званих довгих гривневих ресурсів і вірять, що мораторій спонукає людей зберігати гроші в інвалюті. Резонно, але тільки за умови, що довір’я відновиться і до гривні.
По-друге, комбанки одержали законодавчий дозвіл до кінця року відтерміновувати платежі громадян за іпотечними кредитами. Йдеться про право надавати позичальнику свого роду кредитні канікули за рахунок звільнення від сплати суми основного боргу або подовження терміну кредитної угоди на 10 років (без зниження класу позичальника і зайвих зобов’язань для банку) за минулорічним курсом НБУ. Законом передбачено, що на це можуть розраховувати позичальники, які взяли позики у докризовий період еквівалентом не більш як на один мільйон гривень. За словами народного депутата Станіслава Аржевітіна, захищаються передусім інтереси вкладника-громадянина, бо після реструктуризації платіж за кредитом не перевищуватиме 25 відсотків від його доходу. Поза тим, з огляду на високу вартість гривневих кредитів і реальні проблеми з теперішніми заробітками, проблем навряд чи уникнути. А відтак їх матиме й іпотечний ринок, який потребує підтримки держави, як ніколи. Так само доволі дивним є механізм стимулювання позичальників до платіжної відповідальності, який спирається на зменшенні суми основного боргу на 0,25 відсотка щороку по завершенні п’яти років дисциплінованого погашення кредиту. Як на мене, це те саме, що примусово знижувати доходи фінустанов, які, до слова, і без того стимулюють позичальників усілякими програмами лояльності.
По-третє, законодавці істотно пом’якшили механізм звернення боргових зобов’язань на майнові права позичальника. Нагадаю, у травні парламент прийняв закон, згідно з яким банкам заборонялося позбавляти майна усіх боржників за іпотечними кредитами, що унеможливлювало збереження якісних кредитних портфелів і змушувало радикально переглядати резерви. Тепер банкірам пішли назустріч, оскільки вони мають право виселяти із заставних квартир тільки злісних неплатників за кредитами, тобто тих, хто не пішов на реструктуризацію кредиту й затримує сплату відсотків більше, як на два місяці. Це не гарантує, що «поганих кредитів» стане менше, але хто сьогодні вірить у гарантії? Реструктуризація — це мирний вихід з глухого кута, і вже тому вона необхідна. І дуже схоже, що цей закон став результатом компромісу між банкірами й законодавцями.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
