Але щоб таке сталося, необхідно докласти зусиль. При чому працювати над цим мають і виробники (поліпшуючи якість виготовленого продукту, розширюючи асортимент), і держава. Від останньої вітчизняні підприємці просять не так допомоги, як нормальних умов для існування. Та найголовніше — щоб нарешті припинили заважати.
— За наших умов, — каже Сергій Блощаневич, голова ради ЗАТ «Оболонь», — коли нормативна база змінюється залежно від політичної кон’юнктури принаймні раз на три місяці, працювати і планувати щось на майбутнє дуже складно.
Проблеми «просування» і «розкручування» українських товарів учора під час «круглого столу» обговорювали вітчизняні виробники.
Сьогодні, за словами Назара Алі, директора Бюро маркетингових технологій, вітчизняні виробники борються із кризою поодинці. Та це навряд чи увінчається успіхом.
— Якщо нічого не зміниться і кожен думатиме тільки про себе, то через певний час ті виробництва, що нині є сильними, стануть слабкими. А ті, що й зараз посідають не найкращі позиції, взагалі можуть занепасти. Якщо державі це байдуже, то діяти потрібно вам самим, — говорить Н. Алі.
З останнім твердженням погоджується і Сергій Блощаневич: «Зараз реальний сектор економіки не підтримується державою. Нас просто кинуто напризволяще». І це за умови, що вітчизняні виробники до бюджету перераховують щорічно досить великі суми. Варіант виходу із цієї ситуації — «розкручування» наших виробників. Себто, щоб за умови вибору, споживачі перевагу надавали українській продукції, а не її зарубіжним аналогам. При чому базуватися цей вибір має не тільки на почутті патріотизму, а й на раціональних мотивах, з огляду на якість і ціну. Ще одне завдання — просування українських товарів на світовому ринку. Найдієвіше, на думку учасників «круглого столу», — створення так званої Центральної маркетингової агенції, котра фінансуватиметься навпіл державою та бізнесом і займатиметься покращенням іміджу України та наших товарів. «Адже зараз, — каже Алекс Ліссітса, президент Українського клубу аграрного бізнесу, — на Заході про нашу державу існує така думка, буцімто нічого хорошого, окрім Шевченка і Кличка, у нас немає. Але ж це не так». Доповідачі стверджують: за якістю вітчизняні товари можуть конкурувати із зарубіжними. Тож за правильних дій напис «Мейд ін Юкрейн» («Зроблено в Україні») може легко перетворитися на своєрідний знак якості продукту, яким зараз, приміром, є «Зроблено в Японії».
