Із виступів представників депутатських фракцій

— Хотів би привернути увагу до проблеми, що стосується кожної родини. Діяльність та деінтелектуалізація міністра освіти Івана Вакарчука вже найближчим часом матиме катастрофічні наслідки для майбутнього України. Мине кілька років — і внаслідок тотальної руйнації освіти ми втратимо професійні кадри в усіх галузях науки та промисловості. В результаті заміни школи знань агресивною ідеологізацією освіти Україна швидко перетворюється на абсолютно неконкурентоспроможну в зовнішньому світі резервацію.

Фактично йдеться про цілеспрямоване знищення освіти та інтелігенції, як класу. Другий рік поспіль усупереч Конституції та законам за наказом Вакарчука відбувається антигуманний та непрофесійний експеримент над мільйонами учнів, їхніх батьків та сотнями тисяч учителів і викладачів. Мова йде про тестування, коли політичний фарс підноситься до рівня реформування освіти, коли абсолютизація лише однієї примітивної форми оцінювання знань призводить до руйнації всієї системи освіти, автономії університетів, порушення прав громадян. Чого вартий лише обов’язковий мовний тест, що закрив доступ до вузів кожному десятому випускнику, зокрема, блискучим знавцям фізики, хімії, математики. Таких лише цього року майже 40 тисяч, переважно це зламані долі дітей зі Сходу та Півдня України. Вони вимушені будуть їхати до інших держав, де освітою керують професіонали, а не вакарчуки.

Міністр де-факто анулював атестати про середню освіту випускників усіх попередніх років. Ми повинні дати оцінку цим фактам, порушивши питання про відставку міністра-непрофесіонала Вакарчука.

— Останнім часом мені довелося побувати в декількох областях — Вінницькій, Херсонській, Полтавській і Донецькій. Про що говорять люди? Про борги із заробітної плати. Виборці запитують: що відбувається? Уряд обіцяв вирішити проблему, а насправді проблема лише поглиблюється. Ситуація у банківській системі ще більше погіршила становище. Дуже багато державних підприємств мають рахунки у тих банках, які сьогодні фактично не працюють. Мало того, рішенням НБУ там введено тимчасових керуючих, які впродовж півроку заморозили всі рахунки і не проходять гроші, у тому числі й ті, які мали піти на зарплату. А керівництво підприємств штрафують за те, що вони начебто свідомо не платять людям гроші. Уряд жодних заходів не вживає, хоча заводи володіють непоганим потенціалом, можуть виконувати в тому числі й державні замовлення, але Прем’єр-міністру не до цього.

Ще одна проблема — зарплати викладачам училищ та вузів. Затверджуючи бюджет, хоча фракція комуністів не голосувала за нього, закладено лише 50% фонду оплати праці викладацького складу. З урахуванням того, що тестування відсікає потік абітурієнтів і дедалі менше молодих людей можуть здобувати освіту, це означає, що ми фактично вбиваємо вищу школу і середню спеціальну освіту.

Зростають непомірно ціни на ліки. Люди не можуть лікуватися. 75% хронічно хворих не лікуються, бо у них немає коштів на придбання ліків. Однак в Україні свідомо знищується фармацевтична галузь, яка виробляла нові ефективні лікарські засоби.

— Укотре фракція вимушена констатувати: ми ще не визначилися з виборами Президента України, а оскаженіла виборча кампанія вже стартувала. Вже сьогодні чуємо брутальні нападки, абсурдні безпідставні звинувачення уряду й особисто Юлії Тимошенко в усіх смертних гріхах, жахливе залякування населення.

У світі дорожчає нафта і пальне, до того ж значно швидше, ніж в Україні, — шукають «винну невістку». Десь перебої з водою чи відключили газ — знову винна «невістка». Складна економічна ситуація у світі та її непрості наслідки в Україні стали для окремих політиканів чудовим поживним середовищем для ганебних дешевих спекуляцій. Сьогодні унікальний парадокс: як налякані зайці, всі рвуться в опозицію, бо бояться відповідальності. Навіть в оточенні Президента на з’їзді збираються визначатися, бути в опозиції чи ні. До кого в опозиції? До себе чи до власного народу? А позатим жодної реальної опозиції, як боротися з кризою, як наповнювати бюджет, допомагати містам, селам і економіці загалом.

На цьому тижні заплановано розгляд 90 законопроектів, із них третина урядові. Що пропонує наша фракція? Всі зароблені гроші, відповідальність за стан справ передати органам місцевого самоврядування. А для того, щоб це не було декларацією або разовою акцією, а всерйоз і надовго, треба сьогодні прийняти Бюджетний кодекс. Уже наступного року, коли ситуація ще не буде ідеальною, понад 10 мільярдів залишиться на місцях, і саме на місцях вирішуватиметься питання соціального розвитку територій.

Друге — вибори Президента, ми повинні зняти напругу і обмежити всі підстави для інтриг. А тому пропонуємо чітко визначити дату виборів — 17 січня 2010 року. Ми також пропонуємо внести зміни до закону про вибори Президента, головна позиція — це скорочення терміну виборчої кампанії зі 120 до 90 днів. До початку виборчої кампанії також пропонуємо накласти табу, ввести мораторій на виборчу риторику та побоїща.

Микола МАРТИНЕНКО, «Наша Україна—Народна самооборона»:

— На сьогодні політичні інтриги та галас навколо коаліції і Конституції нарешті вщухли. Маємо хоч якусь визначеність. Це вже плюс. Водночас Україна входить у надзвичайно жорстку президентську виборчу кампанію. Буде така битва за владу, що переможець ризикує отримати в результаті випалену пустелю. Органи влади всіх рівнів ризикують перетворитися на виборчі штаби того чи іншого кандидата. Країна ризикує стати некерованою.

У цих умовах особливо зростає роль парламенту України. Він повинен стати центром стабільності, показати приклад конструктивної роботи. Верховна Рада має стати майданчиком для законодавчої роботи, а не для передвиборчого піару. Хочу підкреслити особливу вагу паливно-енергетичного комплексу в умовах кризи. Без газу не буде тепла і світла, зупиняться промислові підприємства. Саме тому пропоную проголосувати за внесення змін до держбюджету, які поліпшать фінансовий стан НАК «Нафтогаз України». Збільшення майже у 4,5 разу її статутного фонду зміцнить становий хребет компанії, підвищить стійкість до ризиків.

Невирішеним сьогодні залишається питання розрахунків за газ з Росією. Це може призвести до чергової газової кризи. Від неї постраждають усі — й Україна, і Росія, і Європа, яка може не отримати транзитного газу. Російська влада чинить газовий тиск на Україну, консолідовано і узгоджено. А в нас усі гілки влади лише критикують уряд.

— Нещодавно Україна відзначила День медичного працівника. Медицина — це сфера, про яку потрібно думати всім, так чи інакше всі через неї проходять і звертаються до лікарів. Свого часу медики і вчителі були поважними людьми у суспільстві, сьогодні — девальвація їх професійного статусу. У 1990 році зарплата медсестри становила більше трьох прожиткових мінімумів, лікаря — майже шість. Тепер ці показники удвічі-втричі менші, при тому що рівень прожиткового мінімуму аж ніяк не можна назвати адекватним. Фактично працівники медицини опинилися перед вибором: або служіння людям, або годування сім’ї. І найстрашніше в цьому те, що люди, яким ми довіряємо власне життя, реально займають чи не найнижчі соціальні позиції у суспільстві. Як наслідок — у медицині постійний відплив кадрів. Якщо у Києві не вистачає понад 1000 лікарів різного профілю, 10 000 медсестер, то що казати про регіони?

Проблема не лише у фінансах, а й у їх розподіленні — держава має можливості викинути 50 млн. гривень на сумнівні заходи з боротьби з недослідженою хворобою, тоді як на лікування досліджених поширених бракує коштів.