Гіршої новини, ніж «завод став», для села Довжок на Хмельниччині не буває. Уже понад сто років життя та добробут його мешканців пов’язані зі спиртовим підприємством, заснованим княгинею Хілковою.
За сучасними мірками, її називали б успішною бізнес-вумен, адже дуже вдало вклала гроші. Прибуткове спиртове виробництво було, без перебільшення, рясною житницею для власника. А в наш час навіть передбачлива княгиня зіткнулася б із проблемами.
Не тільки Довжоцький завод, ціла вітчизняна галузь, від якої очікують на «золоті яйця», нині потребує оновлення. Програмою розвитку спиртової галузі України на 2007—2011 роки передбачено науково-технічне оновлення виробництва, впровадження інноваційних ресурсо- і енергозберігаючих, екологічно безпечних технологій, зниження собівартості, підвищення якості, освоєння нових конкурентоспроможних видів продукції, в тому числі й паливного етанолу (біоетанолу). Такі цілі, зрозуміло, в один день не досягаються. Оскільки внутрішній ринок не здатен спожити всю продукцію, що її випускає галузь, вона працює на третину своєї потужності.
Коли то там, то інде заводи стають, а люди залишаються без зарплати, бюджети всіх рівнів — без податків, зміни на краще на більшості з них усе ж тривають, запевняють самі спиртовики. Як інформує концерн «Укрспирт», на початку травня цього року вже завершено розрахунки з виплати заборгованості у заробітній платі на підприємствах галузі в Чернівецькому обласному державному об’єднанні, на Юрківецькому, Маніковецькому, Коробчиївському та Вінницькому заводах. У результаті впровадження низки заходів, розроблених концерном за допомоги Міністерства аграрної політики, поетапне погашення заборгованості здійснюється на кожному підприємстві. Виплачуєтся й поточна зарплатня.
Як іде модернізація виробництва, розповімо на прикладі Довжоцького спиртзаводу. В останні роки залунали навіть вимоги про його закриття — зокрема, через проблеми, яких зазнає довкілля.
— Закрити легко, але ж хто наповнюватиме бюджет? — каже директор Володимир Михайлов. — 896 тисяч гривень сплачено підприємством станом на перше червня до бюджетів усіх рівнів. Ми потрібні державі. Виробляємо спирт етиловий, який можна використовувати для продукування етилацетату, етилсилікатів (як-от розчинники, фарби), і навіть пороху. Випускаємо дріжджі хлібопекарні, діоксид вуглецю скраплений. Потрібен завод і робітникам, бо інакше чимало сімей із Довжка опиняться без роботи і засобів до існування. Поки стояли, не раз працівники перепитували: чому не кличуть їх до роботи? Бо бачили на ринку довжоцькі дріжджі, от і думали, що завод запустили без них. То були підробки, з якими колектив бореться повсякчас. Саме усвідомлення потрібності дає нам сили пережити всілякі підступи. Навіть у час кризи ми не стоїмо на місці, а розвиваємося, хоча ці кроки даються не просто.
Щойно з дорогого газу завод перейшов на котельне паливо — мазут. Підрахували економію: майже подвійна. Крок довжичани зробили відповідно до вимоги Кабміну щодо скорочення витрат енергоресурсів, до того ж — одними з перших у державі. Уряд поставив вимогу про встановлення електронних лічильників на процесі відвантаження продукції — і тут перші. Поки підприємство стояло — цю вимогу теж виконали, витративши до 250 тисяч гривень. Потребувала вона великої попередньої підготовки, на яку пішло чимало часу. Зате тепер уже є можливість нарощувати потужність, а отже, буде й зарплатня, й податки. Будуть задоволені й пайовики заводу: спиртовий не перший рік засіває площу пшеницею, підживляє її відходами свого виробництва — післяспиртовою бардою, що дає змогу отримувати рекордні врожаї. Цього року лан, незважаючи на двомісячну посуху, видався на славу. Барда попрацювала.
Та найголовнішою новиною у довжоцьких спиртовиків стала підписана із закордонним інвестором угода про наміри щодо виробництва біогазу. Знайшли бізнесмена, якого зацікавили 32 гектари бардополів, за сприяння міського голови Анатолія Нестерука. Голова вболіває за місто, якому доводиться вдихати не вельми приємні аромати з відстійників підприємства, дбає, щоб це не відвернуло від заповідного Кам’янця сотні туристів. Уже до кінця цього року, запевняє інвестор, на Довжоцькому заводі запрацює установка, яка перетворюватиме органіку з бардополів на біогаз. У «ставках» залишиться чиста, без запаху вода, де буде вирощуватися цінна водорість спіруліна. Інвестор запросив делегацію довжоцьких спиртовиків вивчити досвід такого виробництва у Європі, щоб легше було впроваджувати його в себе. До слова, вартість проекту очікується в межах 1,5—2 мільйони євро. Це сума, яку за всю історію заводу ще ніхто в нього не вкладав.
