Цими словами Голова Верховної Ради Володимир Литвин закінчив свій виступ на мітингу у Пляшевій Рівненської області. тут громадськість вшанувала 358-му річницю битви під Берестечком.
Одні дослідники вважають, що тут козацьке військо під проводом Богдана Хмельницького вперше зазнало поразки і гетьман був змушений укласти невигідну Білоцерківську угоду 1651 року з польським королем. Інші переконані: під Берестечком виявився козацький дух: сам погибай, а товариша виручай. «Нас тут триста, як скло, товариства лягло...» — писав про той бій Тарас Шевченко. Адже й справді, триста козаків вистояли проти багатотисячного війська і дозволили полковникові Івану Богуну вивести основні сили з-під удару ворожого війська.
Саме тому щороку у червні тисячі українців відзначають свято козацької слави поблизу «містечка Берестечка». Як наголосив Голова Верховної Ради Володимир Литвин, Берестечко — «свідчення нашої звитяги, яке дозволяє осмислити наше майбутнє». І додав: «Нам треба пам’ятати поразки, але робити ставку виключно на перемогу».
А вже на прес-конференції він процитував Ліну Костенко: ніщо не вчить так, як поразки, перемога так не навчить. Бо мова на зустрічі з журналістами йшла не тільки про минуле України, а й про сьогодення. Зокрема, глава парламенту вважає, що «нинішня влада — банкрот, а опозиція — потішна і позірна». Саме тому не вдається поки що і навести порядок у спільному домі, закласти фундамент економічного зростання. Володимир Литвин вважає, що Кабінет Міністрів уже наближається до тої фатальної межі, за якою не зможе виконувати своїх функцій. Через те що одних міністрів «пішли», а інші пішли самі, щоб не відповідати за результати господарювання.
А тому, на його думку, сьогодні треба все-таки зібратися за одним столом Президенту, прем’єру і опозиції і сказати, що відбувається з країною. Бо одні стверджують, що все валиться, а інші переконують в «економічному зростанні». Відтак Голова Верховної Ради Володимир Литвин вважає, що настав час сформувати «уряд національного порятунку». І для цього не треба зважати на прізвища. Для такого уряду потрібні професіонали, щоб навести лад у країні.
* * *
Закінчуючи нотатки про свято козацької слави, хотілося б звернути увагу на цікаву деталь. Про те, як ділили українців, як хотіли позбавити нас історичної пам’яті. Адже «містечко Берестечко» знаходиться у Волинській області, а меморіал козакам — у селі Пляшева Рівненської області. Такі адміністративні межі проклали в часи Радянського Союзу. Такими вони залишаються і сьогодні. Так, можна погодитися з Головою Верховної Ради Володимиром Литвином, що це питання повинні «вирішувати місцеві громади, хоча декому це й не сподобається». Але, на мою думку, було б правильно нарешті об’єднати національний заповідник «Козацькі могили» в адміністративних межах Берестечка, щоб не переполовинювалася пам’ять, щоб мешканці Берестечка не відчували на собі «історичної несправедливості». Але про це перш за все має домовитися влада двох областей — Волинської і Рівненської — без образ, без амбіцій, з вірою у те, що зроблять вони святу справу.
