Такий вимогливий підхід до відображення народних цінностей пояснюється тим, що Запорізький університет є національним не тільки за статусом, а й за духом. Навіть у найтяжчі часи сталінсько-сусловського мракобісся тут вільно лунало українське слово, а наприкінці шістдесятих років минулого століття студенти і викладачі філологічного та історичного факультетів дружно виступили на захист шельмованого партійною номенклатурою роману Олеся Гончара «Собор». Тепер же, коли вуз очолює патріотична команда керівників, всі добрі починання з національного відродження Півдня України не просто знаходять підтримку, а й всіляко заохочуються ректоратом.
До речі, ідею оновити світлицю подав саме ректор університету Сергій Тимченко. А тим, хто засумнівався, що це можливо в розпал світової економічної кризи, він заперечив:
— Якщо в найтяжчий рік зробимо українську хату саме такою, якою її любили наші діди й прадіди, то доведемо всім, що нас варто шанувати!
По суті, Сергій Михайлович і був виконробом цього культурологічного проекту, а безпосереднім організатором —завідувач кафедри українознавства Ольга Стадніченко. Активно відгукнулися студенти, котрі дістали з прабабусиних скринь вишивані рушники та звезли з усіх регіонів України старовинні предмети домашнього вжитку. Дизайн світлиці розробив член Спілки художників України Борис Козловський, петриківський розпис на стінах виконала народна майстриня Марія Миронова, стилізовані дерев’яний стіл, лавки, полиці та інші меблі ручної роботи виготовили на одній з місцевих фабрик, а полив’яний посуд передав колектив Малобілозерської гімназії Василівського району, учні якої опановують гончарну професію.
В основному реконструкція світлиці завершена. Залишилося привезти сюди скриню, де зберігатимуться деякі експонати, а також три ікони, за розпис яких взялися ченці одного з волинських монастирів. Тож гостям, котрі прийшли на освячення, було на що подивитися і чому порадіти. Вітаючи тих, хто долучився до святої справи, перший проректор Олександр Бондар зауважив, що перелік основних надбань українського народу, записаних до Конституції, варто було б доповнити духовністю. А відомий поет, почесний доктор Запорізького національного університету Петро Ребро присвятив цій події свій новий вірш:
Хтось торує шляхи до столиці,
Дехто снить про поля голубі,
А я краще піду до світлиці,
Щоб відчути Вкраїну в собі.
Тут квітують серця пелюсткові,
Тут думки осіняє зоря.
Тут проміниться мамине слово,
Тут витає душа Кобзаря.
Хай же завше спішать сюди люди,
Хай черпають снагу і любов!
Запевняю: щасливим той буде,
Хто горнило в світлиці пройшов.
До ювілейного видання «Кобзаря» на честь 150-річчя від дня народження Т. Шевченка, яким обдарував університет поет Петро Ребро, додав свій пісенний гостинець співак і композитор Анатолій Сердюк, виконавши чільну пісню з нового компакт-диску «Краю мій рідний», а член Спілки фотохудожників України Борис Дворний презентував чудовий краєвид легендарної Хортиці.
Так почалося нове життя світлиці, де зазвичай засідала вчена рада, проводилися заняття з українознавства та відбувався захист дисертацій на здобуття вчених ступенів. Віднині вона буде ще й місцем прийому зарубіжних делегацій і осередком, де гуртуватиметься патріотична громадськість Запорізького краю.
Запорізька область.
На знімку: священик Свято-Троїцького кафедрального собору УПЦ Київського патріархату отець Ігор освячує світлицю Запорізького національного університету.
Фото автора.
