Ливарник, який пише романи і хоче стати політиком

Не всі напарники у цеху знають і про те, що Роман у свої 24 роки вже є автором повісті та роману. Публіцистична повість «Мрії здійснюються» у 2007 році була опублікована в літературно-мистецькому альманасі «Прообраз», а філософсько-психологічний роман «Арабески білої хризантеми» чекає на мецената, який допоміг би з виходом його у світ. Можливо, ці витрати візьме на себе завод. Принаймні директора Василя Дутчака, людину прогресивну, розумну, яка головною цінністю підприємства вважає своїх працівників, ця ідея зацікавила. Власне, саме він підказав зустрітися з цим неординарним хлопцем. Василь Ілліч належить до тих людей, які самі себе створили. Вітає він це і в інших. А Роман Лябига, схоже, саме з таких.

Хлопець не лише ливарник, філолог і письменник в одній особі, а й має непогані здобутки в журналістиці. У пресі вже було опубліковано кілька його аналітичних статей на політичні теми. Виходить так, що все, за що береться, йому добре вдається. Наприклад, Роман каже, що написати книжку може «про те, про що треба», тобто на замовлення. Адже спробувати написати повість, яка оживила б альманах «Прообраз» і внесла в нього якусь свіжу кров, йому запропонував письменник і літературний критик Євген Баран, який, викладаючи на філологічному факультеті, запримітив здібного хлопця.

За якийсь час Роман, який раніше ніколи не пробував себе у красному письменстві, приніс йому більше ста списаних сторінок. І хоч повість бестселером не стала, але для першого «млинця» була непогано спечена. А найголовніше — додала юнакові сміливості й впевненості, що не святі горшки ліплять. За наполегливості, цілеспрямованості, працьовитості, крок за кроком можна досягнути багато чого. Власне, з цього Роман вивів свою формулу життя. Вона звучить так: «Сенс життя — це сукупність досягнутих успіхів». Керуючись нею, Роман рухається від однієї маленької перемоги до іншої й зізнається, що «життя час від часу приносить йому задоволення».

Однак найбільше Роман здивував іншим. Виявляється, що навчається він в аспірантурі не для того, щоб піти в науку. Публікуючи політичні статті в газеті, не мріє бути журналістом чи політологом. А пишучи романи, не збирається стати професійним письменником. Не має наміру Роман і ціле життя провести у ливарному цеху. Його мета — стати політиком. А всі ті речі — майбутня кандидатська ступінь, вміння образно і чітко формулювати думку, добре володіти словом, аналітично мислити, розбиратися в політичних процесах — свого роду підготовка і сходинки до великої мрії.

Де і коли Роман заразився нею, сказати важко, але визріла вона у нього давно. Не випадково у березні цього року він взяв участь у Всеукраїнському конкурсі «Молоді політики України», який оголосив канал «Інтер», і ввійшов у число чотирьох переможців. Після цього отримав запрошення стати учасником програми «Свобода на Інтері».

Його погляди на політичне життя в країні видаються досить зрілими. Роман, зокрема, вважає, що в країні необхідно створити Міністерство пропаганди і національної політики, яке професійно працювало б над проблемою згуртування нації та її вихованням. По-друге, український політикум має складати інтелектуальна еліта, а не бізнес-клани. По-третє, крім комуністів, в Україні, на його думку, нема іншої партії у класичному розумінні, тобто партії, яка б мала чітку ідеологію. Цієї думки хлопець дійшов, відвідуючи зібрання багатьох місцевих партій, щоб ближче придивитися до них, ознайомитися з їхнім устроєм та ідеями. Тому й вибору на користь якоїсь партії поки що, каже, не зробив.

Чому саме політика так приваблює цього непересічного юнака?

— Хотілося б щось зробити для українського народу, — пояснює без пафосу хлопець. — Для себе — найменше.

 

Івано-Франківськ.