Шкільна світлиця в селі Клинове сторонньою людиною сприймається абсолютно не світською. У кутках — Божі образи, на стінах — слово Боже, інша релігійна атрибутика. Перша реакція гостя: як наважились? Хто дозволив у школі влаштувати церкву?
Наважились, дозволили. На втіху дітям, радість батькам і вчителям. Та ви не гарячкуйте. Присядьте, озирніться, прислухайтесь.
Світлицю відвідують близько 50 діток 1—6 класів, тобто кожен четвертий школяр.
Чого і як тут навчають — ні для кого не секрет.
— Сьогоднішня тема заняття — «Милосердя», — починає співорганізатор світлиці, вона ж катехізатор у місцевій церкві (помічниця священика) Ганна Квятківська (на знімку). — На прикладах Святого Письма, а також на вчинках ваших і дорослих ми спробуємо розкрити одну із загальнолюдських цінностей.
Далі все просто. Діти читають відповідну притчу, потім дружно обговорюють її, після чого наввипередки розказують відомі їм історії про ті чи інші милосердні (немилосердні) діяння людей. За годину, що минула, здається, швидше, ніж урок фізкультури, хлопці й дівчата відверто назвали речі своїми іменами, підтримали вчинки одних і засудили інших.
Проповідування християнської моралі — це тільки частина програми недільної школи, яку створив чотири роки тому священик Василій Байтала (на знімку). З його ім’ям пов’язане і відродження Свято-Іллінського храму в 1991-му. У далекому 1936 році місцеву церкву розібрали, а з її матеріалів побудували школу. Вона служила селу до відкриття нової. Символічно, вважаю, що саме в ній знайшлося місце для доброчинності отця Василія.
У світлиці, крім занять з етики і моралі, підлітки займаються різьбою по дереву, малюванням, вишиванням. Рукодільні роботи можна побачити на Новий рік, Великдень, 8 Березня... Фарбами, нитками, тканиною, іншими матеріалами забезпечує дітей церква.
— Недільна школа — це осередок просвіти і людяності, — розповідає отець Василій. — Наші діти їздять на екскурсії, відвідують з концертами і гостинцями ветеранів сусіднього будинку-інтернату, хворих і одиноких у Клиновому. Тричі на рік ми демонструємо в школі науково-популярні фільми про СНІД, наркоманію тощо.
По суті, дітище священика працює на сільську громаду, на майбутнє країни, в якій поряд з іншими проблемами вкрай гостро стоїть проблема відродження духовності. Чим та громада може зарадити дітям, у яких є Вчителі, що горять бажанням виховати гідних громадян, але відсутня елементарна матеріальна основа.
— Щоб школа працювала ефективніше, маємо подолати традиційну вбогість колишніх церковно-приходських, — зазначає Василій Байтала. — А для цього треба створити духовно-просвітницький центр, який стане місцем зустрічі благородства, таланту, краси. Відкрити центр, у якому були б сучасні комп’ютери, музичні інструменти, відеотехніка, спортінвентар тощо — для однієї церкви не під силу...
А якщо з громадою? А коли до благородної справи залучаться «люди з добрим серцем, яким не байдужі дитячі душі»? Адже саме так відродився Свято-Іллінський храм...
Городоцький район
Хмельницької області.
Фото автора.
