«Хоч би курці проса дали...»

Коли ми знайшли у Києві офіс фірми, яка взяла нашу землю, то дізналися, що директором у них іноземець, який по-українськи жодного слова не знає. Двісті одинадцять жителів села Голинчинці підписалися під листом на адресу «Голосу України». Всі вони передали в оренду свої земельні паї приватному підприємству «Агрофірма «Відродження». Загалом вийшла чимала площа — 301 гектар. Але це ще не вся земля, яку взяло в Голинчинцях «Відродження»: районна адміністрація надала їм в оренду ще 272 гектари невитребуваних паїв і 53 гектари резервного фонду сільради. Було це у 2007 році. Проте підприємці дотепер не поспішають обробляти землю. Замість жита-пшениці ростуть на ній гіркі полини і навіть колюча шипшина. Так само гірко жартують між собою люди. «Маріє, — позич відро пшениці, бо нема що курці дати», — каже одна сусідка іншій. А та відповідає: «Де візьму?» — «Так тобі ж вчора «Відродження» привезло» — «Йди ти під три чорти із своїм «Відродженням». Селяни ладні б розірвати договори з таким інвестором. Таке рішення вони ухвалили на зборах. Однак у них нема головного документа — договорів на оренду землі їм так і не повернули (?!) Знайти крайнього не вдається. «Це за що нам така кара небесна?» — запитують автори листа і просять допомоги в редакції.

«У село їх привезло районне начальство, то хоч би договори допомогли забрати»

Селянам, які опинилися у безвиході, дорікають, мовляв, ви ж самі віддали землю в оренду. Знали, кому даєте, то чому тепер нарікаєте? «Нібито ми знали, що то за «Відродження», — кажуть один поперед одного співрозмовники, які зібралися у приміщенні сільради. — Нам же цих людей привезло в село районне начальство, а тепер хочуть всю провину звалити на нас. А ми так само можемо запитати: ви нам їх привезли, то хоч допоможіть договори забрати...»

Надія Коршманюк свого часу працювала головою колгоспу в Голинчинцях, була також головою сільради. Каже, що такого зневажливого ставлення до людей, яким «відзначилися» керівники фірми «Відродження», вона ще не бачила на своєму віку. «Як можна людям не повернути договори? На якій підставі?» — обурюється жінка. Селяни вирішили повідомити про все це в головному офісі, який знаходиться в столиці. «Моя донька живе у Києві, — каже пані Коршманюк, — то я попросила її знайти час і навідатися в офіс фірми «Українські аграрні інвестиції», до її складу входить наше «Відродження». Дочку направили до директора з виробництва. Він по-українськи, як кажуть, ні бум-бум. Але дочка викладає англійську в університеті, то вони зрозуміли одне одного. Що він їй сказав? Усі питання вирішуйте на місцях у філіях. От і все...»

Першим 57 жителям села, які уклали угоди з агрофірмою «Відродження», одразу виплатили орендну плату. «Заплатили по 150 гривень, — продовжує Надія Коршманюк. — На руки вийшло трохи менше, бо ще вирахували податки. Пізніше ми зрозуміли, що такою подачкою нас заманювали, як заманюють дитину солодкою цукеркою. Бо вже іншим, хто пізніше уклав угоди, не дали й копійки».

Уже на перші збори представник агрофірми «Відродження» привіз заготовлені бланки договорів на оренду паїв. Хтось звернув увагу на те, що землю хочуть взяти в оренду аж на двадцять (!) років. Так записано у заготовленому договорі. Учасники зборів почали виявляти невдоволення терміном оренди. Директор Шаргородської філії агрофірми «Відродження» обіцяв узгодити це питання з Києвом і скоротити термін оренди до десяти років.

— Ми не впевнені, що в договорі не залишилася та цифра, яка й була зазначена спочатку, тобто двадцять років, — каже одна з жінок, яка передала свій наділ в оренду. — Мабуть, саме тому нам і не повертають договори, щоб ми не знали, що там записано.

— Агрофірма «Відродження» не обробляє орендовані землі на території Голинчинецької сільської ради, чим порушує статтю 96 Земельного кодексу України та статті 14, 22 Закону «Про оренду землі», — йдеться у листі головного управління Держкомзему у Вінницькій області на адресу тих, хто передав свої паї «Відродженню». Підписав листа заступник начальника згаданого управління Володимир Гулько. Не з власної ініціативи перевіряли цей факт фахівці. «Якби ми не поскаржилися, не було б ніякої перевірки, хоча результату після неї так само ніякого». Далі в листі сказано про те, що порушник не з’являється для надання пояснень, тому вживаються додаткові заходи щодо притягнення його до відповідальності й усунення порушень. Лист датовано груднем 2008 року. Нині вже червень 2009-го. Однак порушення так і не вдалося усунути.

У грудні того самого року агрофірма надіслала власникам зданих в оренду паїв повідомлення такого змісту. «Агрофірма «Відродження» здійснює видачу орендної плати за використання землі у 2008 році. Видача оплати проводитиметься в грошовій або натуральній формі (зерном) з 6 по 16 грудня 2008 року в селі Лозова на зернотоку.

— Село Лозова від нас за п’ятдесят кілометрів, — каже Надія Коршманюк. — Ви уявляєте, скільки це грошей треба затратити, щоб найняти машину.

Жінка звертає увагу на дату на конверті. Листа вона отримала 22 грудня. Тобто вже минули терміни видачі оплати. Щоправда, наприкінці листа вказана ще одна адреса — офісу підприємства: село Чернявка Оратівського району. Туди можна звернутися за розрахунком у будь-який час.

— А до Чернявки знаєте, яка відстань, — перепитує співрозмовниця. — Більш як двісті кілометрів.

Був випадок, коли підприємці привезли машину зерна в Голинчинці. За словами власників паїв, воно було такої поганої якості, що люди відмовилися отримувати таку платню.

— На всі наші звернення у різні інстанції отримуємо майже однакову відповідь: подавайте позов до суду, мовляв, тільки так можна вирішити питання дострокового припинення договору, — каже Оксана Пустовіт. — Таке враження, що нас не чують. Або не хочуть чути. Бо ж пояснюємо: нам не повернули договори. А без них у суді не приймають заяви.

Тільки після втручання районної прокуратури знайшлися договори на оренду паїв. Не «Відродження» надало їх. Один примірник цього документа зберігається у районному відділенні регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру». На вимогу прокуратури ця структура передала договори до суду. 18 грудня 2008 року відбулося перше засідання Шаргородського районного суду. Було розглянуто вісім заяв власників паїв з Голинчинець. Суд задовольнив їхні вимоги щодо дострокового припинення договору з агрофірмою «Відродження». Потім відбулося ще два засідання. Загалом розглянуто майже тридцять заяв.

— Я тільки на суді побачила, що замість мене договір підписав хтось інший, — продовжує Оксана Пустовіт. — Написано прізвище Пустовіт, і крапка, ніякого підпису. Так само і на договорі чоловіка.

Представників «Відродження» чотири рази викликали на суд, кажуть у Голинчинцях. Але вони так і не з’явилися в залі засідання. Зате уже після першого судового рішення подали апеляцію до обласного Апеляційного суду. Їхню скаргу не задовольнили. Тепер вони апелюють до Верховного Суду.

— Заплатити за землю — катма, зате тримаються за неї зубами, — кажуть у Голинчинцях. — І не соромно їм перед старими людьми. Найстарішому пайовику Олександрі Сорочинській уже 93 роки, Семену Пасічнику — 85, його дружині Ксенії Кирилівні не набагато менше. Та на подвір’я завезли б таким людям мішок того зерна, щоб мали що курці дати. А вони у Верховний Суд скаржаться на таких людей. Ганьба!

Так само не обробляється в Голинчинцях земля, яку передала в оренду «Відродженню» районна держадміністрація. Голова адміністрації Олег Китасюк не сказав про це у розмові жодного слова. Зате декілька разів повторив, що дострокове припинення угод власників земельних паїв можливе тільки в судовому порядку, втручатися в цю справу адміністрація не має права. При цьому уточнив, що в Голинчинцях краще проявив себе місцевий інвестор — ТОВ «Кряж». Саме цій структурі хочуть передати свої наділи ті, хто раніше уклав угоди з «Відродженням».

Для порівняння. ТОВ «Кряж» виплачує за орендовані паї по чотири центнери зерна. Стареньким людям доставляє його додому. 200 тисяч гривень власних коштів «Кряж» витратив на газифікацію села.

Вінницька область.

На знімку: на земельній ділянці Надії Коршманюк, переданій в оренду «Відродженню», уже виріс не тільки полин, а й шипшина.