В очікуванні зеленого світла для малого прикордонного руху львівські депутати говорять про стратегію його активізації

— І це ще раз свідчить, що народні депутати займаються будь-чим, лише не конкретною справою, — каже голова постійної комісії Львівської обласної ради з питань інвестиційної діяльності та транскордонного співробітництва Йосип Хром’як. — Тому ми змушені звернутися до них з проханням докласти, нарешті, своїх зусиль, щоб мешканці прикордонних сіл та міст Львівщини мали змогу безперешкодно перетинати україно-польський кордон на пільгових умовах.

Більше тисячі населених пунктів, а це практично 1,5 мільйона людей, очікують на ратифікацію угоди про місцевий прикордонний рух. І справді, справа залишилася за малим — щоб наші парламентарії, нарешті, знайшли час і проголосували за неї. І митники, і прикордонні служби давно вже готові до прийому збільшеної кількості осіб в діючих міжнародних пунктах пропуску. Про все це йшлося на засіданні у Львові, де зібралися особи, зацікавлені та причетні до втілення в життя давноочікуваної угоди. А саме — прикордонники, митники, голови райдержадміністрацій тих районів, що межують із Польщею на українському боці. Говорили вони і про те, що можна зробити на місцевому рівні, щоб дія угоди розпочалося не з проблем, а в нормальному робочому ритмі. Щоправда, все знову впирається в рішення та дозволи нагорі. (До речі, представник Міністерства закордонних справ, що взяла участь в засіданні, навіть відмовилася виступати, мотивуючи це тим, що жодної інформації стосовно початку малого прикордонного руху вона надати не може).

А голови районних рад висловлювали чимало пропозицій. Голова Старосамбірської районної ради Володимир Горбовий навіть виклав цілу програму:

— Для отримання дозволу необхідно надати лише два документи: паспорт громадянина України та довідку з місця проживання. Тобто процедура не дуже складна, й мені видається, що можна в кожному районі створити пункт прийому документів, щоб мешканці віддалених населених пунктів не їхали до Львова чи Луцька. В радіусі нашого міста десь до 200 населених пунктів, і можна було, ясна річ, обслуговувати громадян тут. До речі, Генконсул Республіки Польща у Львові Гжегож Опалінські зовсім не проти збору документів на місцях і піде назустріч такій практиці. Можна застосувати й іншу схему — щоб просто на митних пунктах пропуску видавалися дозволи.

Люди, що живуть і працюють на прикордонних територіях, в очікуванні закону про прикордонну торгівлю, який Верховна Рада давно вже б мала ініціювати. Про такий закон потрібно твердо й голосно говорити. Так, наших людей називають мурашками, човникарями, однак вони значною мірою активізують україно-польську торгівлю. І... по якийсь бік обов’язково опиняються у невигідній ситуації, адже коли якийсь товар на одному боці дозволено провозити, на другому — заборонено. І навпаки. Такі речі давно вже потрібно привести у відповідність.

— Хочу висловити ще одне побажання, — підкреслив Володимир Горбовий, — якщо вже Євросоюз декларує свою єдність, то чому українцям не користуватися загальною тридцятикілометровою територією малого прикордонного руху? Україна могла б ініціювати створення єдиного дозволу на прикордонний рух в усьому Карпатському регіоні. (Оскільки угоди про малий прикордонний рух Україна вже має із Словаччиною та Угорщиною також).

На думку голів районних рад Львівщини, в українських дипломатів чимало роботи попереду. Однак якісь питання міжнародного співробітництва вони прагнуть залагодити на своєму місцевому рівні. Приміром, Національне представництво Карпатського Єврорегіону в Україні звернулось до депутатів Львівщини з пропозицією провести спільну сесію Львівської облради та сейму Підкарпатського воєводства Польщі. На цій спільній сесії, підготовка до якої вже розпочалася, планується розглянути питання стратегії і механізми співпраці транскордонного та міжнародного співробітництва, повести мову про будівництво нових пунктів пропуску на україно-польському кордоні, а також узгодити чимало питань з підготовки до «Євро-2012». Отже, поки нагорі чубляться, в низах намагаються працювати.