Останні рік—півтора головним, хоча далеко не єдиним, приводом для обвинувачень одна одній у порушенні законів, усіляких норм і правил для Севастопольської міськради й міськдержадміністрації стали нібито порушення в сфері розподілу земельних ділянок.
У звіті міської прокуратури причина «воєнного стану» була закріплена хоч і загальною за формою, але зовсім конкретною по суті фразою: «Як і колись, питання землекористування залишається основною причиною суперечок, судових процесів, а іноді й прямих протистоянь».
А починалося все з «дріб’язку». Спочатку були взаємні обвинувачення в тому, що «не ті ділянки не тим віддали», «передали з порушенням процедури». Далі — більше. Депутати обвинуватили міськдержадміністрацію в незаконному лобіюванні інтересів фірми, що за договором суперфікції одержала майже дві сотні гектарів землі в Балаклавському районі. І «асиметрично» відповіли: більшістю голосів у довгострокову оренду віддали дев’ятнадцять тисяч гектарів лісових угідь організації, що адміністрація пов’язувала з іменами деяких з тих, хто голосував «за» депутатів. Попутно під депутатську «роздачу» попадали суди, що приймали рішення, які обранцям не подобалися. Казус у тім, що судді, неодноразово названі депутатами «поголовно продажними», іноді змушували міськраду хвалити себе за «правильні» рішення.
Усього за минулий рік у сфері земельних відносин працівники міської прокуратури порушили 14 кримінальних справ, внесли майже півсотні приписів і подань про усунення порушень закону, опротестовано більше двох десятків актів, що суперечать законодавству. Стараннями правоохоронців дисциплінарну відповідальність понесло більше сорока посадових осіб.
Особливу заклопотаність міської прокуратури викликала протиправна діяльність підприємств, що займаються розробкою землевпорядної документації. Проти керівника однієї з таких організацій було порушено кримінальну справу за фактом вимагання й одержання вісімдесяти тисяч гривень хабара. Сума повинна була прискорити процес оформлення геодезичної землевпорядної документації, а також усунути перешкоди в проходженні паперів контролюючих органів. В іншому підприємстві в кадастровий план ділянки навмисно не внесли відомості про те, що там уже звели кам’яний будинок, який належить не тій людині, що хотіла стати власником ділянки. У Гагарінському районі керівні особи садового товариства видавали «гарним людям» фіктивні документи, і ті ставали щасливими власниками садових «соток».
У результаті прокурорських перевірок вдалося запобігти конфлікту громадян: складаючи акт держекспертизи, посадові особи «не помітили» на чотирьох ділянках ні багаторічних дерев, ні будов, ні будинків — результат п’ятнадцятирічного володіння землею і її використання громадянами. А тому дійшли висновку: землю можна віддати тим, хто облюбував чуже. За приписом прокуратури документ був відкликаний, а міськрада була змушена відмовити в дачі згоди на передання земельних ділянок заявникам.
У виступах у ЗМІ й просто на публіці частина міських депутатів, як закляття, повторюють фразу: «Ми стоїмо на захисті законності й інтересів городян». Іноді (як наслідок такої декларації) доходить до позиції, коли севастопольські обранці здаються «більшими католиками, ніж Папа Римський». Яскравий приклад: свого часу Іоанн Павло ІІ через Апостольського нунція (посла Ватикану) в Україні звертався до міських депутатів із проханням передати чотирьом сотням севастопольських католиків будинок костьолу Святого Климента, що належав їм раніше. Після того, як Президент України в середині дев’яностих років минулого сторіччя підписав два (!) укази про повернення віруючим майна, що належало їм раніше, питання порушувалося неодноразово. Депутати декількох скликань відмовляли віруючим на тій підставі, що в будинку костьолу після війни розмістили кінотеатр «Дружба» — підприємство комунальної власності.
Суперечка, що тривала кілька років, схоже, має незабаром завершитися — кінотеатр не функціонує вже півроку. Директор комунальної установи «Кінооб’єднання «Кіносвіт» («Дружба» — структурний підрозділ) Надія Нікітіна згодна віддати будинок. Справа — за депутатами. Можливо, міські обранці не поспішають зі своїм рішенням, керуючись простим розрахунком: у 2011 році виповнюється рівно сто років від дня освячення костьолу. Повернення храму (на будівлю якого жертвував гроші Імператор Микола ІІ і його найясніша дружина) його законним власникам було б найдорожчим подарунком севастопольським католикам. От тільки вибори пройдуть небагато раніше, а з ними — й зміна депутатської «варти».
Севастополь.
На знімку: таким обіцяють зробити свій храм севастопольські католики.
Фото автора.