Про це в інтерв’ю «Голосу України» розповіла нещодавно призначена міністр Великої Британії у справах Європи Гленіс КІннок (на знімку). Розвиток відносин з Євросоюзом, та й з іншими європейськими країнами (серед яких і Україна) є частиною її обов’язків в уряді Великої Британії. Тому ми вирішили поцікавитися, як пані міністр ставиться до європейських устремлінь України та наскільки Велика Британія підтримуватиме нашу державу на шляху до ЄС.

— Ви щойно заступили на посаду міністра у справах Європи. Що ви відчуваєте?
— Це майже як перший день у школі! Це й велика честь для мене, і водночас мене хвилюють майбутні виклики. Я хочу сприяти посиленню розуміння, чому ми всі маємо бути відданими європейцями. Я вірю, що об’єднана та сильна Європа відіграє важливу роль у вирішенні спільних викликів, таких як зміна клімату, бідність та світова фінансова криза.
— Нова Угода про асоціацію, стосовно якої нині Київ та Брюссель активно проводять переговори, не містить пункту, який надавав би Україні хоча б перспективу майбутнього членства. Чи не вважаєте ви, що так Європа нехтує демократичні устремління України та дає додаткові бонуси в руки тих політиків, які обстоюють проросійський вектор розвитку країни?
— Ми повинні чітко усвідомлювати, що Угода про асоціацію є надзвичайно амбіційною за своїм обсягом, і тільки-но вона буде укладена, Україна стане набагато ближчою до ЄС. Один з основних елементів — глибока та всеосяжна Угода про зону вільної торгівлі. Вона не лише зменшить тарифи між двома сторонами, але й, що важливіше, приведе більшу частину українських законодавчих та регуляторних стандартів у відповідність із нормами ЄС, що буде дуже корисним для української економіки. Головним покращанням буде створення більш прозорого та безпечного середовища для ведення бізнесу, що, в свою чергу, приваблюватиме нові інвестиції. За деякими оцінками, ВВП України міг би зростати на 5—7 відсотків щорічно. Це означатиме більше робочих місць та кращий рівень життя для мільйонів українців. З політичної точки зору, Угода про асоціацію також зблизить Україну та ЄС через посилення спільної роботи у таких сферах, як міжнародна політика та політика безпеки, права людини, верховенство права та міграція. Отже, це —історична та хвилююча можливість перевести співпрацю між ЄС та Україною на якісно новий рівень.
Ви маєте рацію, коли говорите, що Угода про асоціацію не надасть Україні членства в ЄС. Але я хочу підкреслити два моменти. По-перше, Угода про асоціацію матиме величезну користь для України. По-друге, інтеграція з ЄС — це процес. Іншими словами, ми не розглядаємо Угоду про асоціацію як кінець історії. Навпаки, на нашу думку, двері до вступу України до ЄС повинні залишатися відкритими. Але Україні потрібно подумати про те, як вона зможе переконати тих, хто, можливо, налаштований більш скептично, ніж Велика Британія. Що більше Україна зможе конструктивно співпрацювати з ЄС і впроваджувати політичні та економічні реформи, необхідні для вступу, то легше їй буде переконати скептиків.
І зрештою, дозвольте мені додати, що ЄС жодним чином не нехтує демократичними прагненнями України. Навпаки, ми визнаємо, що Україна досягла величезних успіхів на шляху демократизації з часу здобуття незалежності. Зараз Україна — найдемократичніша країна в СНД. Справді, саме демократичні досягнення України прокладають шлях до Угоди про асоціацію. Цього не відбувалося б без консенсусу у вашій країні щодо подальшої інтеграції з ЄС.
— Як, на вашу думку, відбуватиметься подальше розширення Євросоюзу? Які з країн континенту мають найбільше шансів приєднатися до ЄС?
— Відповідно до угод ЄС будь-яка європейська країна, котра поважає цінності Союзу, може подати заяву на отримання членства в ЄС. Євросоюз розпочав переговори про вступ із Туреччиною та Хорватією. Македонія визнана офіційним кандидатом. Були подані та прийняті заяви також від країн Західних Балкан. Є різні погляди серед країн-членів ЄС стосовно швидкості та масштабів подальшого розширення. ЄС визнав європейські прагнення України і привітав її європейський вибір. Позиція Великої Британії чітка: щойно Україна виконає критерії членства, вона має отримати повне членство у ЄС.
— Особливу роль у відносинах між Україною та ЄС відіграють міжпарламентські зв’язки. Що можна зробити, щоб їх посилити?
— Слушне спостереження. Зв’язки Верховної Ради з Європарламентом та парламентами всіх країн-членів ЄС є важливою складовою політичних відносин між Україною та ЄС. Так і має бути, адже парламенти — важливі складові демократичних політичних систем.
Існує дуже простий спосіб посилення цих зв’язків: депутати обох країн повинні постійно підтримувати зв’язок один з одним. І я рада, що зв’язки між парламентами наших країн такі міцні. В британському парламенті працює активна група зв’язків з українським парламентом, і я дуже рада, що у Верховній Раді також працює велика та енергійна група з міжпарламентських зв’язків з Великою Британією. Це лише на користь обом нашим країнам. На мою думку, що більше ці дві групи спілкуються — обмінюються поглядами, порівнюють досвід, то краще. Хочу надати вам наочний приклад того, про що я говорю: британський уряд фінансує семінар, організований Вестмінстерською фундацією за демократію, який проходить цього тижня у Києві та збере разом депутатів обох країн. Мета семінару — обговорити важливі аспекти парламентської роботи, наприклад, мету законодавчої діяльності і те, як депутати можуть розробляти та критично переглядати законодавчі акти в найефективніший спосіб. Крім того, що депутати детально обговорять такі питання, цей захід сприятиме ширшому розвитку міжпарламентських зв’язків. Це має бути корисно і для вас, і для нас.
— У травні ЄС започаткував нову ініціативу «Східне партнерство» стосовно шести пострадянських країн — Молдови, Білорусі, України, Грузії, Вірменії та Азербайджану. Як ви вважаєте, чи правильно було приєднати Україну, котра досягала більш значних успіхів на шляху до ЄС, до когорти таких держав, як, приміром, Білорусь?
— «Східне партнерство» дозволить ЄС ефективніше зосередити увагу на шести країнах, які ви згадали у своєму запитанні. Існують певні питання — демократизація, економічна реформа, енергетична безпека, міграція, які виділяються у відносинах ЄС з цими країнами. Деякі з цих питань мають значення для усього регіону, наприклад, енергетична безпека. Інші питання, наприклад, прикордонний контроль, вимагають загальнорегіонального вирішення. Прикладом може бути ефективна співпраця Молдови, України та ЄС у здійсненні контролю над молдовсько-українським кордоном з 2005 р. «Східне партнерство» може також надати можливості шести країнам самим проводити консультації та отримувати уроки з поглиблення співпраці з ЄС.
Але я також хочу внести ясність стосовно ще одного питання: ЄС не каже, що його відносини з цими шістьма країнами однакові або перебувають на тому самому рівні розвитку. Це явно не той випадок. Як ви зазначили, Україна глибше інтегрована з ЄС, ніж інші п’ять країн. І ЄС продовжить підтримувати двосторонні відносини, які беруть до уваги різні ситуації та прагнення кожної країни. Коротше кажучи, «Східне партнерство» доповнюватиме та посилюватиме, але не заміщатиме ці двосторонні відносини. Я гадаю, що це — дієве співвідношення.
— Росія відмовилася брати участь у «Східному партнерстві», називаючи цей проект провальним. На вашу думку, які слабкі місця має цей проект?
— Я не розумію, як хтось може стверджувати, що «Східне партнерство» провальне, коли його щойно почали впроваджувати, і коли шість країн, яких воно стосується, співпрацюють у ньому так активно! Я впевнена, що, навпаки, ця ініціатива матиме великий успіх через причини, котрі я вже назвала.

Бесіду вела Тетяна ПАСОВА.

Автор висловлює подяку Посольству Великої Британії в Україні за сприяння у підготовці інтерв’ю.