Ця безрадісна перспектива може стати реальністю для запоріжців уже через декілька років 
Шість років тому після численних узгоджень, експертиз та дискусій уряд прийняв постанову про проектування та будівництво нових мостів у Запоріжжі. За це проголосували 372 народні депутати України, і вже в 2004 році на берегах Нового і Старого Дніпра закипіла робота. Але з самого початку будівництва мостів фінансування не відповідало реальним потребам, і незабаром два взаємопов’язані стратегічні об’єкти перетворилися на грандіозний довгобуд. 
Про цю проблему та негаразди зі сполученням між лівим і правим берегами обласного центру в «Голосі України» розповідалося вже не раз. Зокрема, в кореспонденціях «Якби не було Хортиці, Запоріжжя давно мало б мости» (2007 рік) та «Коли ж стануть «заговорені мости» третім чудом Запоріжжя?» (2008 рік).
Але, на жаль, ситуація на будові тільки погіршувалася. Згідно з проектом, запорізькі мости нинішнього року вже мали ввести в дію, однак їхня загальна будівельна готовність сьогодні становить лише 40 відсотків. Більше того, із запланованих на квітень-травень 100 мільйонів гривень із держбюджету виділили лише 5 мільйонів, але й ці кошти не дійшли і «зависли» на рахунку в Держказначействі. Генеральний підрядник — ВАТ «Мостобуд», вклавши в будівництво 95 мільйонів гривень кредитних коштів і не дочекавшись їх компенсації, змушений був згорнути роботи. На підприємстві немає грошей ні на придбання будматеріалів, ні на виплату зарплати, а працівники розраховуються й їдуть на роботу за кордон.
Такі будови зупиняти не можна!
У цьому переконані не лише запоріжці, а й проектанти та будівельники. По-перше, зволікання з будівництвом — це для держави величезні втрати. За словами керівника інституту з вишукування та проектування автомобільних шляхів і мостів «Київсоюздорпроект» Євгена Лимонова, будь-який довгобуд коштує вдвічі дорожче від запланованого кошторису. «Запорізька мрія» мала стати платникам податків у 1,9 мільярда гривень. Поки що на неї витрачено 850 мільйонів гривень, але спеціалісти вже прогнозують 5 мільярдів, і то, якщо роботи продовжаться! Бо лише на вимушену консервацію будови, за словами начальника управління капітального будівництва Запорізького міськвиконкому Івана Сухомлина, потрібно викинути понад 100 мільйонів гривень. Інакше тільки за рік вимушеного простою вже збудовані конструкції мостів втратять від 10 до 15 відсотків своєї міцності.
Інша біда полягає в тому, що місто в останнє десятиріччя балансує на межі транспортного колапсу. Маючи найдовшу берегову лінію в Україні (аж 32 кілометри), воно дуже вразливе і незручне для населення. Бо сполучення між лівим та правим берегами здійснюється лише по греблі Дніпрогесу та прилеглих до Хортиці і жодного разу не ремонтованих післявоєнних мостах інженера Преображенського. Обидва ці об’єкти перебувають в аварійному стані і можуть бути закриті в будь-яку хвилину. Проблема ускладнюється ще й тим, що через Запоріжжя щодня проїжджають тисячі важких фур з інших регіонів, адже найближчі переправи через Дніпро знаходяться аж у сусідніх областях. Це — дніпропетровські мости та гребля Каховської гідроелектростанції. Тож у разі чого по них доведеться їздити і самим запоріжцям, бо пара маломірних річкових суден погоди зі сполученням між берегами не зробить.
Чи вдасться достукатися до столичних кабінетів?
— Ми чудово розуміємо, що місто просто захлинеться від транспортних потоків, якщо негайно не розпочати ремонт моста греблі та не продовжувати спорудження мостових переходів через Дніпро, — сказав, коментуючи ситуацію, голова обласної ради Олександр Нефьодов. — Особливо це важливо в ракурсі «Євро-2012». Адже наш аеропорт стане резервним під час проведення чемпіонату, а отже, ми зіткнемося ще й із проблемою міжнародного сполучення. І Президент України, і Прем’єр-міністр під час своїх візитів до Запоріжжя обіцяли, що фінансування будівництва мостів буде повноцінним і стабільним. На жаль, ми бачимо зовсім іншу картину.
Треба віддати належне міській владі, котра об’єднала на захист мостів не лише громадськість, а й проектантів та будівельників. Було піднято по тривозі також 12 народних депутатів, котрі представляють область у Верховній Раді України, та засоби масової інформації. Керівники області й міста підписали звернення до Президента України, Верховної Ради і Кабінету Міністрів. Міський голова Запоріжжя Євген Карташов не лише виступив на прес-конференції у столиці, а й добився проведення технічної наради в Міністерстві регіонального розвитку і будівництва України, на якій обговорили загрози та ризики для населення обласного центру у зв’язку з припиненням будівництва мостів через Дніпро. А народний депутат України Олександр Пеклушенко вирішив звернутися до Генеральної прокуратури із зверненням про розслідування обставин загадкового зникнення 100 мільйонів гривень, передбачених у державному бюджеті на 2009 рік для фінансування будови.
Тиша, якою більш як півроку був оповитий стратегічний об’єкт після перебування в Запоріжжі Президента України Віктора Ющенка, нарешті вибухнула. Але чи допоможе запізнілий тривожний дзвін загасити пожежу? І, головне, чи почують його у столиці? Не випадково ж Голова Верховної Ради України Володимир Литвин зізнався журналістам, що довідався про довільне трактування урядом закону про державний бюджет України на 2009 рік... за день до свого приїзду в Запоріжжя. А чого варта порада деяких столичних чиновників пошукати резерви для будівництва мостів у місцевому бюджеті! Усі розуміють, що нині криза. Але ж люди бачать, що марнуються державні кошти на гучні піар-акції, тому й сприймають такі «поради» як відверте знущання.
Невже це епілог?
Державна інспекція цивільного захисту і техногенної безпеки Головного управління МНС України в Запорізькій області запропонувала припинити рух автотранспорту на крайніх смугах переїзду по греблі Дніпрогесу. «Ситуація жахлива: сиплеться бетон, корозія «поїла» основні несучі елементи греблі і їздити по ній небезпечно», — заявив на засіданні Запорізького міськвиконкому начальник держінспекції Євген Соловйов. І реакція не забарилася: з 1 червня проїзд по двох крайніх смугах було закрито, а на їхній ремонт до кінця місяця держава має виділити 9,2 мільйона гривень. Перевантажені вчетверо мости Преображенського дихають на ладан і не справляються з транспортним потоком, а на під’їздах до них збираються довгі черги автомобілів.
Та найсумніші були міські проводи працівників «Мостозагону №12», на честь яких муніципальний духовий оркестр виконав марш «Прощання слов’янки». На адресу центральних органів влади полетіли десятки телеграм, в яких обурені запоріжці вимагають відновити будівництво мостів. Тепер городяни сподіваються лише на диво та на Голову Верховної Ради України Володимира Литвина, котрий нещодавно пообіцяв їм «зробити все можливе, щоб народні депутати внесли корективи в держбюджет, у тому числі додали грошей на запорізькі мости».
 
Запорізька область
На знімку: панорама будівництва вантового моста на Новому Дніпрі.
Фото автора.
ДУМКА ФАХІВЦЯ
— На мостах Преображенського ми побачили повний розпад несучих залізобетонних конструкцій, — розповів директор ТОВ «Запоріжміст» Валерій Кравченко. — Поіржавіли хомути, руйнується гідроізоляція. Несучі конструкції можуть обвалитися в будь-яку хвилину. В опорах відбувається процес вилуджування бетону. Через це арматура в основі мостів піддається корозії. У самих арках уже утворюються сталактити і сталагміти. Мости Преображенського планували поставити на капітальний ремонт ще в 2002 році, але такої можливості не було ні у Придніпровської залізниці, ні в міста. До того ж, щоб розпочати капітальний ремонт, ці мости потрібно було закрити для проїзду на 2 — 3 роки.
Що стосується переїзду по греблі Дніпрогесу, то мости з чотирма смугами руху тут збудовано в 1978 році. Три естакади нині перебувають у задовільному стані, але на мосту розширення греблі виникли проблеми. Його проїжджа частина — у вибоїнах, і будь-яка зупинка транспорту тут призводить до заторів. Несучі конструкції вичерпали свій ресурс і постійно піддаються впливу блукаючих струмів та шкідливих промислових викидів запорізьких підприємств, унаслідок чого в них відбувається розшарування металу. До того ж ці конструкції вкладено на балках тридцятих років, частина яких теж зруйнована. Ще одна проблема — тріщини, котрі з’явилися в шести биках греблі та в конструкції ригеля, над яким іде рух транспорту. В таких умовах ми не зможемо експлуатувати міст, і принаймні одну смугу руху доведеться закрити.