* Нацбанк розробив схему реструктуризації проблемних кредитів —про стимули і стопори.
* Уряд повернув у державну власність три комбанки — про відрізане, яке згодом пришиють.
* Держкомстат повідомив, що споживча інфляція зросла на 0,5 відсотка проти попереднього місяця — про загальну депресію і виняткову агресію.
Проблемний кредит лишає варіанти
Кажуть, психологи Гарварду встановили формулу щастя, яка заперечує такі складові, як краса і гроші. Подумалося, це не про нас, а потім запідозрив, що на психологів тисли банкіри. Ще з осені банки у різні способи відтерміновують розрахунки за проблемними кредитами, а Нацбанк тільки зараз пропонує схему їхньої реструктуризації. Так, ніби банкіри нав’язують своїм клієнтам гарвардську формулу. Ревізори Рахункової палати вважають, що не без користі. Втім, ревізорів часто звинувачують у політичній заангажованості, а їхні висновки рішуче заперечують у самому Нацбанку.
Банкірській звітності, тим часом, довіряють не набагато більше, ніж урядовій. А як повірити в те, що частка прострочених кредитів становить всього-на-всього 4,29 відсотка від кредитного портфеля банківської системи? Вочевидь, це видавати бажане за дійсне. Опосередковано це підтверджує і рішення регулятора розширити можливості кредитування комбанків у нього, і публічне визнання емісії грошей Президентом країни Віктором Ющенком, що збільшить у рази пропозицію гривні та посилить інфляційні очікування. Утім, тиражування грошей для розрахунків з росіянами за газ Прем’єр-міністр заперечує, як і інші претензії. А сама формула, за якою Нацбанк рекомендує реструктуризувати проблемні кредити, спирається не так на стимули, як на стопори, спонукаючи банки конвертувати валютні кредити, а клієнтів — довіряти гарвардській формулі (не в грошах щастя!). На зміну умови позик можуть розраховувати передусім: хто брав їх до 1 жовтня 2008 року; чий фінансовий стан не дозволяє вчасно їх погасити; чиє погашення боргу розцінюється, як хороше або слабке (вирішувати банку). Переглядатимуться у першу чергу іпотечні кредити фізосіб на житло до 110 кв. м (щомісячні платежі мають перевищувати 30 відсотків місячного доходу позичальника) і кредити виробникам. І вже потім надійде черга фізосіб, які брали позики на лікування, навчання, незавершене будівництво тощо. Якщо заборгованість не перевищує 200 тисяч гривень, термін її покриття подовжать, але максимум на два роки. Банки, звісно, наражаються на збитки, які вони з часом відшкодують, а клієнтів схема порадує, але далеко не усіх, бо випробування кваліфікаційними вимогами й чергою, звісно, пройде далеко не кожен. А потім, того й дивись, хтось почне збирати заявки на влаштування безпроблемної реструктуризації кредитів, обіцяючи пришвидшити справу за відкат. Адже стопори і стимули — завжди родючий грунт для корупції.
Тимчасова націоналізація лишає надію
Про рішення рекапіталізувати «Укргазбанк», «Родовід Банк» і банк «Київ» повідомила Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Подумалося: краса — це жахлива сила, але щастя, кажуть, не в цьому. Ці три банки, справді, одержали достатньо капіталу, щоб відновити свою діяльність. Зрозуміло, чому вони, а не інші — уряд не може собі дозволити неуспішний проект напередодні президентських виборів, тим паче, якщо його реалізація цілковито залежить від бюджетного фінансування. В «Укргазбанк» уряд внесе 3,2 мільярда гривень, за що одержить 84,21 відсотка в його статутному фонді, в «Родовід Банк» — відповідно 2,809 мільярда гривень в обмін на 99,97 відсотка акцій, у банк «Київ» — 3,563 мільярда гривень в обмін на 99,93 відсотка акцій. Але, як швидко вони відновлять свою платоспроможність і почнуть відповідати за своїми зобов’язаннями перед клієнтами, — хтозна. По-перше, на них очікує аудит для вивчення балансів і активів. По-друге, «трійці» доведеться прийняти важке рішення про зниження статутного фонду до розміру чистих активів. По-третє, якось задовольнити міноритарних акціонерів, участь яких у статутних капіталах стає символічною. Але головне слово буде за чіткими рішеннями нового складу правлінь комбанків, уряду і Нацбанку. А відтак успіх цього проекту багато в чому залежатиме від коректності політичного втручання в процес. А такої коректності дотепер не вистачало усім гілкам влади, що показали події і звітного тижня.
Щойно банки поставлять на ноги, їх продадуть на аукціонах. Влада декларує, що вона у такий спосіб рятує 370 тисяч клієнтів, а не тільки приватних власників від банкрутства. Це — белетристика. Вона рятує набагато більше — довіру людей до банківської системи, в якій на межі банкрутства перебуває не три, а десятки фінустанов.
Менше негативних очікувань, більше — ніяких
І вкладникам, і позичальникам, вважає міністр економіки Богдан Данилишин, додається оптимізму. Про це, зокрема, свідчить травнева інфляція у 0,5 відсотка. В його відомстві стримуючими чинниками інфляції називають стабілізацію гривні, сезонне зниження вартості товарів, незначне відновлення депозитів, скорочення боргів у заробітних платах, зменшення впливу зростання індексу цін виробників промпродукції на споживчий ринок та ін. Проте можна подивитися і з другого боку. Низька споживча й базова (яка не враховує цінової динаміки продовольства і енергоносіїв) інфляція, дефляційні процеси на ринках гуртової торгівлі свідчать про продовження стагнації попиту в промисловості й дедалі більшу ймовірність згортання виробництва. Менше стало негативних очікувань, але більше — емоційно безбарвних. Відсутність попиту на промпродукцію позбавляє сенсу виробників підвищувати ціни, а владу — кредитувати реальний сектор. Не дивно, що Рада Нацбанку побачила неабиякі резони у зниженні вартості кредитів і облікової ставки Нацбанку — у тім числі (її знижено до 11 відсотків річних із суто психологічних міркувань розвіяти передчуття інфляційної осені). В Нацбанку очікують 12-13,5 відсотка інфляції за підсумками року. Якщо так, то тут більше вірять у стопори, ніж у стимули. Але цього замало для того, щоб кредитні ресурси почали дешевшати.
На цьому тлі різко вирізняються тільки агресивні настрої Президента країни і Прем’єр-міністра — не інакше, як запеклих прихильників гарвардської формули щастя.