Луганськ отримав нову поживу для розуму і розгадує головоломку: наскільки серйозний конфлікт між донецьким «регіоналом» Рінатом Ахметовим і його луганським соратником по партії Віктором Тихоновим? Які наслідки для політичного життя регіону він може мати? Хоч як парадоксально це звучатиме, але непроста ситуація у взаєминах двох відомих людей Партії регіонів відбулася на грунті луганського футбольного клубу «Зоря».

 

Футбол і вибори

Після смерті його власника, президента клубу Валерія Букаєва Віктор Тихонов висловив упевненість, що футбольну команду, скоріш за все, викупить президент ФК «Шахтар» Рінат Ахметов. Донецькому бізнесмену ці припущення видалися образливими. За його словами, купувати «Зорю» він не планував, тому заява Тихонова поставила його в незручне становище. Свого друга і соратника підтримав Борис Колесников. Зав’язалися «дебати», у ході яких Тихонову пригадали Сєверодонецький з’їзд, а точніше — його наслідки, і звинуватили у зрадництві.

І все-таки реальною причиною скандалу всередині групи лідерів Партії регіонів спостерігачі вважають зовсім не скандал навколо долі осиротілої «Зорі», а бажання Ріната Ахметова підготувати в Луганську ідеологічний плацдарм для майбутніх виборів. Колишній керівник області, а сьогодні народний депутат Віктор Тихонов усе ще має в регіоні достатній авторитет і вплив. Тому, очевидно, й було поставлено завдання вибити з-під нього цей надійний фундамент. Причому схоже на те, що задуманий проект має цілком реальні обриси, оскільки з боку луганських регіоналів поки що не було жодної серйозної публічної спроби відстояти свого лідера. Партія регіонів продовжує займати в області головні позиції на політичному фронті й у сферах влади.

На фронті без змін

Луганські соціологи вважають, що за останні півроку політичні уподобання жителів регіону в принципі не змінилися. Як показують результати соціологічних досліджень електоральних переваг, проведених під керівництвом професора Іллі Кононова, значна частина жителів області як і раніше симпатизує Партії регіонів. Зміни в рейтингах політичних партій порівняно з вереснем 2008 року незначні. Поменшало прихильників у Петра Симоненка й побільшало — в БЮТ і Блоку Литвина. Що стосується соціалістів, то після скандалу з його регіональним лідером, коли його «пішли» з посади, обласна організація взагалі зникла з політичного небокраю й у такий спосіб вичерпала в області виборчий потенціал Олександра Мороза. На думку професора соціології Іллі Кононова, не мають виборчих перспектив також проекти Арсенія Яценюка та інших. У ході реальної президентської кампанії лідером перегонів у регіоні як і раніше буде Віктор Янукович. Його голоси деякою мірою відберуть Симоненко і Литвин, але це головному регіоналу країни ніяк не перешкодить домогтися успіху. Стосовно Юлії Тимошенко кажуть, що її політична сила має свій досить стійкий електоральний сектор.

Серед політичних діячів у Луганській області найавторитетнішим сьогодні вважають народного депутата від ПР Олександра Єфремова. Друге місце в рейтингу популярності розділили глава Луганської обласної державної адміністрації Олександр Антіпов, керівник обласної організації БЮТ народний депутат Віталій Курило, а також вищезгаданий народний депутат регіонал Віктор Тихонов. На третій позиції закріпилися авторитети голови Луганської обласної ради Валерія Голенка, народного депутата Наталі Королевської (БЮТ) і міського голови Луганська Сергія Кравченка, котрий також представляє інтереси Партії регіонів. Одне слово, головними гравцями на політичному полі регіону сьогодні є представники двох сил — Партії регіонів і БЮТ. Причому, сила Юлії Тимошенко в органах влади представлена в меншій кількості, ніж її головного противника — регіоналів.

Протилежності не з’єднуються

На непростих взаєминах цих двох партій, позиції яких «такі протилежні, що з’єднати їх просто неможливо», будує свою політику обласна організація «Єдиного центру», яку очолює дуже авторитетний політик у регіоні Валентин Дзонь. Він вважає, що «ЄЦ» — єдина в Україні політична сила, яка намагається внести якісь корективи, що могли б стати сьогодні компромісним варіантом розвитку країни. Одним з останніх проектів, що публічно працюють на імідж обласної організації й у цілому партії, стали вибори міського голови в Лисичанську, де переміг представник «ЄЦ» Валерій Бондаренко, котрий з 1998-го по 2006 рік уже працював міським головою Лисичанська. Однак результати виборів ще оспорюються у судах.

Домовляються політики, виборці не при справах

Досвідчені люди кажуть, що майбутні вибори будуть дуже ускладнені наявністю різних технологій. Не виключено, що долю кандидатів вирішуватимуть не виборці, а суди. Отже, у виграші будуть не талановиті політики і політтехнологи, а грамотні юристи. Боротьба буде вестися не за допомогою роботи з виборцями, а шляхом «видавлювання» потенційних суперників. Зокрема, таку думку висловлює керівник Луганського відділення Комітету виборців України Олексій Свєтіков, спираючись на сумний досвід у виборах Лисичанського голови. Він вважає, що розгляд у судах справ, пов’язаних з виборами, має визначену специфіку і визначальний фактор — терміни. Зазвичай, на оскарження дається два дні, на розгляд — не більше п’яти. Цей фактор, зокрема, і зіграв злий жарт на виборах міського голови. Олексій Свєтіков вважає, що в Лисичанську народилася зовсім нова для України технологія політичного рейдерства з використанням судової вертикалі влади.

І ще одне застереження роблять фахівці: треба звернути увагу на «партизацію» окружних і дільничних виборчих комісій. За нинішнього нерівного розкладу в політикумі одна партія чи блок зроблять усе можливе для усунення кандидатів від політменшості. У недосконалому законодавстві для цього є чимало лазівок. Одне слово, політики будуть домовлятися, а виборці знову залишаться не при справах.

Луганськ.

Мал. Миколи КАПУСТИ.