Першу в Криму меморіальну дошку видатному вченому-садівнику Леву Платоновичу Симиренку встановлено в Сімферополі — у парку «Салгірка» на будинку Кримського наукового центру.Саме тут Лев Симиренко з 1888 по 1917 роки вивчав місцеві сорти плодових і ягідних культур, працював над унікальною книгою «Кримське промислове плодівництво», яка стала настільною для садоводів багатьох поколінь усього світу. Тут же з 1913 року до революції перебувала створена ним перша дослідна станція садівництва.
Відкривали меморіальну дошку вчені та студенти Таврійського національного і Кримського агротехнологічного університетів, представники громадськості, садоводи-любителі й професіонали. Дошку виготовили за ініціативою одного з них — відомого симиренкознавця, академіка УАЕН Петра Вольвача.
На жаль, зазначив Петро Васильович, радянська влада робила все, щоб замовчати заслуги Симиренка. Сам він був убитий у родовому маєтку в селі Млієве на Черкащині, його син Володимир, продовжувач справи батька, розстріляний у 1938 році. Навіть сорт яблук Ренет Симиренко був перейменований у Зеленку Вуда. А все, що написав Лев Платонович, — спалено й забуто. Вціліло лиш кілька примірників «Кримського промислового плодівництва».
Нині його роботи повертаються до нас. В основному, як підкреслила заступник директора Кримської дослідної станції садівництва Раїса Бабіна, завдяки невтомним старанням Петра Вольвача і його однодумців по всій Україні. Перевидано перший том «Кримського промислового продівництва». За дивом уцілілими крихтами складено й надруковано недавно другий том, який не встиг з’явитися за життя вченого.
Понад 30 років діяльності Левка Платоновича було пов’язано з Кримом. Тут, після сибірського заслання, він вивчав й енергійно піднімав місцеве плодівництво. Заснував на півострові першу державну Салгірську дослідну станцію (нині — Кримський науково-дослідний центр плодівництва Інституту садівництва УААН). Проаналізував, описав і зібрав кращі місцеві сорти плодових культур.
Але... досі ще Великого Садівника не вшановано званням Почесного кримчанина. Не названо його іменем вулиць у селі Маленькому, Алушті, Бахчисараї, Білогірську, Гурзуфі, Сімферополі, Ялті, як планувалося зробити ще до 150-річного ювілею видатного вченого.
Нині спадок Л. Симиренка став «спогадом про майбутнє» дуже підупалого за останні роки кримського садівництва. Є надія, що багатюща спадщина вченого нарешті буде сповна використана у промисловому плодівництві. Адже саме завдяки аборигенним сортам Крим може повернути собі славу колиски вітчизняного садівництва. Найважливішим кримські вчені й практики вважають відновлення в державному реєстрі кращих плодових сортів «золотого запасу» Симиренка й цвітіння молодих садів. Це буде найкращий пам’ятник всесвітньо відомому садівничому.
Крим.
