Розповідав якось знайомий чиновник, чим цікавився в Луганську один німецький турист, якого йому довелося супроводжувати. Отож цього іноземного гостя найбільше привабили дві речі — по-справжньому дике озеро із чаплями, качками й ліліями та кладовище паровозів. Що стосується незайманої природи, то німець приїхав упевнитися, що це можливо в розвиненій європейській країні. А звалище залізничної техніки минулих років привабило його суто як колекціонера. Виявляється, простий німецький підприємець три десятки років збирає техніку й устаткування, що має стосунок до залізниці. Побачивши на запасних шляхах холдингової компанії «Луганськтепловоз» паровози початку минулого століття, він онімів від подиву. Але «добило» його озеро. Із чаплями, дикими качками, яке заросло величезними білосніжними ліліями. «Вам потрібно розвивати «зелений» туризм» — порадив гість на прощання. «Треба, — погодилися з ним чиновники. — Тільки грошей на такий проект у нас нема». Це виглядало правдою. Грошей на розвиток туризму в регіоні справді не було. Але пізніше стало очевидним, що запитання стосується не так грошей, як людей, котрі бажають взяти на себе організацію всієї роботи з розвитку сільського «зеленого» туризму.
Це не тільки бізнес, але й хобі
За два роки в Луганській області з’явилося п’ять садиб, які можуть прийняти туристів на пристойному рівні. Їхніми послугами вже користувалися іноземці й, судячи з відгуків, залишилися задоволені. П’яти садиб, правду кажучи, замало для такої великої області. Але робота, по суті, стартувала недавно, тому має перспективу. Організацію почали зі створення внутріобласної системи з підтримки сільського «зеленого» туризму. У результаті сьогодні майже в кожному районі області є структурні підрозділи, які надають допомогу всім, хто обрав «зелене» підприємництво. Таких людей стає дедалі більше, причому для деяких створення місць відпочинку на лоні живої природи стало не стільки бізнесом, скільки захопленням. Голова обласної організації Союзу підтримки сільського «зеленого» туризму Олександр Пантелєєв розповідає, що з настанням літнього сезону до нього звертаються місцеві бізнесмени за рекомендаціями. Маючи дачі й заміські будинки в мальовничих місцях області, вони хочуть улаштувати тут відпочинок на вихідні дні й для інших.
— За такими садибами — перспектива розвитку маршрутів вихідного дня, — вважає Олександр. — У бізнесменів є кошти, які вони можуть укласти в розвиток «зеленого» туризму. Це для них як хобі. У такій садибі можна розмістити стайню, або, скажімо, екзотичних тварин, які розважатимуть відпочивальників, ловити рибу в озерах, займатися збиранням трав. На жаль, сільські жителі не мають коштів на розвиток такого підприємництва. Банківський кредит сьогодні взяти неможливо, немає допомоги й з боку місцевої влади.
Сьогодні в Шульгінці створена одна із кращих «зелених» садиб регіону. Сюди вже знайшли дорогу білоруси й французи. Місце відпочинку розташоване на узліссі. Рублені будинки минулого століття не позбавлені сучасного комфорту. Крім того, у туристичний комплекс входить і музей, де зібрані предмети побуту, якими користувалися сільські жителі протягом ста років. Ентузіазм господарки виявився заразливим. Її родичі, побачивши можливість заробити гроші, теж викупили старі будинки й готують їх до прийому туристів.
Немає програми — нема інвестицій
Безумовно, на Луганщині є напрацювання зі створення чіткої системи розвитку «зеленого» туризму, але справа просувається дуже повільно. Чому?
— В багатьох бажання не підкріплене платоспроможністю, — вважає Олександр Пантелєєв. — В області є декілька дуже цікавих проектів. У селі Гречишкине Старобільского району, наприклад, у рамках «зеленого» туризму умільці хочуть налагодити народний промисел: виготовляти для гостей різні дерев’яні сувеніри. У селі Макарова на базі колишнього піонерського табору сьогодні створюється цілий туристичний комплекс, що прийматиме великі групи відпочивальників, організовуючи для них спектаклі кінного театру, виступи козацьких хорових і танцювальних колективів. Я вже не говорю про оздоровчий момент — сауни, басейни та ін. Сьогодні практично в кожному сільському районі триває робота зі створення приватних «зелених» садиб, однак просувається вона повільно, тому що в людей немає грошей і досвіду. Крім того, я вважаю, що процес багато в чому гальмується через те, що в області досі немає програми з розвитку й підтримки «зеленого» туризму. А якщо немає програми, то немає й інвестицій.
На знімку: садиба Віри Аннусової в Біловодському районі.
Фото надано обласним управлінням культури та мистецтв.
