Як окремі чиновники примудряються заробляти на знедолених
Так склалось, що невелика Хмельниччина ось уже кілька років поспіль входить в число лідерів за кількістю інвалідів. Показник, за який не будеш ні хвалити, ні сварити. Просто потрібно усвідомити, що в області живе понад сто тисяч чоловік, котрим потрібне не тільки лікування, а й додаткова увага, турбота і фінансування.Обласні депутати долучились до цієї проблеми, розробивши програму підтримки людей з особливими потребами на кілька років. Для цього з обласного бюджету щорічно виділяється близько восьмисот тисяч гривень для громадських організацій ветеранів та інвалідів. Якщо до цього додати і загальнодержавні програми, виплати пенсій, різного роду допомоги і дотації, то може видатись, що гроші тільки й течуть у кишені хворих та знедолених. Та насправді з повноводної фінансової річки до кожного нужденного доходять лише краплі. Мало того, що для нормального життя та лікування цих грошей катастрофічно не вистачає, то ще й, як стверджують правоохоронці, за фінансуванням цієї сфери криється низка порушень.
Чому «горять» путівки та виплати
Про те, що ветерани війни та інваліди мають право на безкоштовне та пільгове санаторне лікування, знають, напевно, всі. До речі, як і про те, що є тисячі ветеранів, котрі ні разу протягом життя цим правом так і не скористались. Чому? У кожного свої причини. Але є серед них і та, що чиновники не змогли розпорядитись готовими путівками та коштами. Через неналежний контроль відповідних органів лише 38 відсотків ветеранів війни та інвалідів скористалися минулого року правом на санаторно-курортне лікування, — вважають в обласній прокуратурі. Окремим інвалідам в управліннях праці та соціального захисту населення доводилось чути, що путівок бракує через недостатнє фінансування, і в той же час невикористані путівки просто «згоряли».
Яскравим прикладом нерозпорядливості стала робота службових осіб однієї з райдержадміністрацій. Вони примудрились видавати путівки без необхідних документів, забуваючи про чергу і порядок. Тому і сталось так, через два тижні після прийняття на облік інвалід третьої групи вже отримала пільгову путівку, а в той же час на неї тривалий час очікувало в черзі кілька інвалідів. А центральна лікарня цього ж району відправила лікуватись лише одинадцятеро дітей-інвалідів, хоч мала у своєму розпорядженні 86 виділених путівок. Подібне трапилось і в кількох інших районах та містах, де «зайвими» виявилось понад півсотні путівок на санаторно-курортне лікування дітей-інвалідів, хоча, скажімо, лише у Хмельницькому є понад сімсот таких дітей.
— Подібного можна було б уникнути, якби відповідальні особи проводили необхідну інформаційну роботу серед пільговиків, їх опікунів, роз’яснюючи можливості одержання путівок, — переконаний прокурор області Юрій Голуб. — Але цим не займались, тому прокуратурі довелось втручатись в ситуацію, вносячи подання. Це стосується не тільки путівок. Чим виправдати безвідповідальність працівників окремих фондів та служб, котрі не спроможні вчасно виплатити готові кошти для інвалідів, навіть не усвідомлюючи, що для декого вони рівноцінні поняттям здоров’я і життя. На жаль, у деяких випадках тільки після втручання прокурора людина отримувала ці гроші.
Така прикра історія трапилась, приміром, у Ярмолинецькому районі. Чоловік, отримавши інвалідність, довгий час не міг отримати належну за законом одноразову допомогу. Чи то сума у 27 тисяч гривень видалась надто великою для керівництва відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань, чи ніяк не міг спрацювати неповороткий бюрократичний механізм, але тільки після того, як начальника відділення притягнули до дисциплінарної відповідальності, гроші знайшлись. Всього ж в інтересах інвалідів війни до місцевих управлінь праці та соціального захисту населення і райдержадміністрацій органами прокуратури цьогоріч було пред’явлено близько півсотні позовів. Якби не такі заходи, інвалід із Славутського району навряд чи зумів би побороти впертість чиновників із Пенсійного фонду. Чоловік був переконаний, що роки важкої праці на примусових роботах у Німеччині в роки війни, повинні увійти до трудового стажу. Але самостійно довести це у ПФ так і не зміг, допомогло тільки прокурорське втручання.
Можливо, хтось спробує пояснити таку поведінку чиновників бажанням зекономити бюджетні кошти. Але ж якою має бути перекрученою наша мораль, щоб намагатись економити ще й на людських стражданнях.
Як наживаються на пільговику
Утім, дехто не просто навчився економити саме таким чином, а зумів навіть розжитись на пенсіонерах та пільговиках. Скажімо так, як це зробила голова однієї з сільських рад Ізяславського району. Скориставшись недосвідченістю та безпорадністю інваліда, вона склала від його імені доручення на оформлення кредиту і виписала неправдиву довідку про його зарплату. На підставі цих фіктивних документів отримала понад п’ять тисяч гривень позики. Зрозуміло, що ці гроші до інваліда не дійшли, ними скористалась голова.
А листоноша зі Старосинявського району пішла ще далі у своїх шахрайствах. Отримавши грошовий переказ, що призначався інваліду як одноразова державна матеріальна допомога, поштарка підробила підпис одержувача, а гроші поклала у свою кишеню. Цей «досвід» поширився і на Деражнянський район. Там поштарка примудрилась упродовж півтора року забирати чужі пенсії і матеріальні допомоги. В результаті односельці-пенсіонери не дорахувались майже десять тисяч гривень.
Ще одним «пільговим» фінансовим джерелом стали для декого пасажирські перевезення. Замість того, щоб подумати, як зробити машини зручними та доступними для інвалідів, дехто із перевізників навчився подавали до управління праці та соціального захисту недостовірні розрахунки про відшкодування втрат при перевезенні пільговиків. У ході такої операції у Летичівському районі водії-приватники привласнили понад вісім тисяч гривень державних коштів. Про те, як інваліди забезпечуються автомобілями, взагалі окрема розмова. За даними обласного управління праці та соціального захисту, індивідуальних транспортних засобів в області треба більше п’яти тисяч інвалідів. Але, як стверджують прокурори, чіткого контролю за обліком таких пільговиків немає. Цим і скористалась паспортист із Дунаєвецького району. Двом «пільговикам» була видана довідка про склад сім’ї, де начебто є дитина-інвалід. Такий документ дав право незаконно отримати машину. Якби у ситуацію не втрутились прокурори, її міг би так і не дочекатись інвалід, що вже багато років стояв у черзі.
Правоохоронці називають десятки прикладів того, як неуважно ставляться до інвалідів, обдурюють їх, а подекуди просто обкрадають. Це факти стають предметом прокурорського реагування. Але скільки їх ще залишилось непоміченими? Для скількох людей із особливими потребами залишаються невідомими їхні права, скількох обминули у черзі, скільком недоплатили належне! Такої статистики немає. Як і немає закону, котрий міг би карати за бездушність і байдужість у ставленні до хворого і немічного.
Хмельницький.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
