Дайте квоту на роботу!

Шахтарі недержавних копалень приїхали з Донбасу більш як двома десятками автобусів, у супроводі профспілкових ватажків і пікетували будинок уряду і парламенту. Вже скоро стало відомо, що Рада гуртового ринку відмовила ДП «Вугілля України» у квотах на його закупівлю в пікетувальників. Шкода зусиль і пального. Але можна зрозуміти і Раду. Не менш гостро проблема зі збутом вугілля стоїть на державних шахтах, чиє вугілля нема де складувати.

Нагадаю, галузь відновила позитивну динаміку видобутку в березні, тоді як споживання електроенергії різко скоротилося за рахунок хімічної та нафтохімічної промисловості (за 5 місяців на 36,1 відсотка) і металургійної галузі (на 34,8 відсотка). Власне, це і є криза. У травні ж, судячи зі звітності, підприємства НАК «ЕКУ» підтвердили, що попит на вугілля становив більш як на 1 мільйон тонн менше від запропонованого оператором до реалізації. І не тільки через об’єктивні чинники, а й тому, що за деякими угодами вартість державного вугілля перекривала ринкові ціни — це єдино можливий спосіб перекрити фінансовий дефіцит по галузі.

Зі свого боку Юлія Тимошенко, щоб зберегти шахти в робочому стані, наказала купувати вугілля передусім у держпідприємств. За такої ситуації недержавним копальням логічно шукати ринки збуту, адже добра половина ТЕС недержавної форми власності. І потім держава хоч так, хоч так, а захищатиме свої інтереси, зі 157 шахт 127 — державні. Протести ж «приватників» дали привід запідозрити у спробі зіпхнути державі нелегальну продукцію.

Конфлікт інтересів підприємств різних форм власності ще далекий до завершення, оскільки у пресі вже промайнуло повідомлення директора ДП «Вугілля України», що, мовляв, приватні ТЕС і ТЕЦ, зі свого боку, відмовилися купувати продукцію державних шахт. А якщо в кожного своя «свайба», то це може спричинити зупинку не тільки вугільних шахт, а й частини енергоблоків теплової енергетики — з усіма наслідками, що з цього випливають.

Дивувала, втім, не так затовареність і безгрошів’я, як присутність серед пікетувальників Шахтоуправління імені Чапаєва, яке довго та вперто обстоювало і право на самостійність, і право на оренду. За ним, як відомо, стоїть приватний капітал, що за функціями і виглядом мало чим поступається міністерському. За словами голови ЦК профспілки працівників вуглевидобувної промисловості Віктора Турманова, для того щоб розрахуватися за оренду, сплатити податки і обов’язкові відрахування, слід реалізовувати щомісяця 60 тисяч тонн вугілля, а від «чапаєвців» приймають 2,5 тисячі тонн. Авжеж, але хіба шахтарі не передбачали такі ризики, вирушаючи у вільне плавання? І чому від їхнього вугілля відмовляються недержавні ТЕС?

Безгрошів’я і відсутність попиту — типове, але тимчасове у кризу явище. Банкрутство, приміром, «Дженерал моторс» притискає попит на авторинку, де обсяги продажів і без того впали більш як на 70 відсотків. Зрештою, якби не безгрошів’я, то, може, і приватники одержали б затребувані квоти, адже вугілля запахло виборами. А його частка у паливній структурі виробництва електричної та теплової енергії вітчизняними ТЕС становить 85 відсотків. А недержавні шахти можуть істотно покращити і енергобаланс, і соціальне становище депресивних міст Донбасу.

Вже у травні, судячи зі статистики, окремі банки почали обережно кредитувати реальний сектор економіки. Держбюджет, попри те що економіка працювала півмісяця, перевиконано за доходами на 6,8 відсотка, не інакше завдяки квартальним деклараціям на прибуток (надходження становили 17,153 мільярда гривень). За даними глави Держказначейства Тетяни Слюз, план перевиконано і за підсумками п’яти місяців. Доходи держбюджету становили 79,2 мільярда гривень, що на 4,6 відсотка більше від наміченого. Проте проти минулого року загальний рівень державних доходів вочевидь різко знизився.

Як повідомили з Державної податкової адміністрації, податківці знову перевиконали план п’яти місяців з мобілізації платежів у загальний фонд держбюджету на 2,3 відсотка, спрямувавши у нього 39,4 мільярда гривень. Зрозуміло, що за глибокої стагнації у промисловості фіскальні органи країни мають практикувати сьогодні незвичні методи збирання податків, але, погодьтеся, це позитивні новини. Вони зміцнюють віру в щасливу посадку після кризи. За аналогією з літаком Ан-148, який виконав свій перший рейсовий політ з Харкова у Київ. Нагадаю, це — перший реактивний пасажирський лайнер українського виробництва у тісній співпраці з російськими конструкторами, який здійснюватиме регулярні рейси. Крейсерська швидкість — 780—850 км/год., пасажирські салони економ-, бізнес- і першого класу, конструкція відповідає всім вимогам сучасної авіації. Не випадково у Мінтрансзв’язку вважають, що цьому літакові немає альтернативи для експлуатантів, і невдовзі він стане не менш популярний за славнозвісний Ту-134. Попит є, оскільки йдеться про замовлення з півсотні Ан-148. І в парламенті вже заговорили про надання чергових галузевих пільг, зокрема, зі сплати земельного податку. Але ділити не множити.

Разом з тим, повторюсь, це тільки перші симптоми, а не тенденція до одужання тяжко хворої промисловості. До слова, МВФ уточнив свій прогноз щодо економічної динаміки України цього року. Як на мене, прогноз його експертів про спад ВВП на 8 відсотків — надміру оптимістичний. Так само, як і прагнення Нацбанку стримати до кінця року інфляцію не вищу за 16 відсотків. Нагадаю, цього тижня зросли тарифи на житлово-комунальні послуги і квартплата у Києві, проїзд на залізниці. Життя дорожчатиме й далі, а реальні доходи громадян не встигатимуть за зростанням споживчих цін. Адже до кінця року, за домовленостями з МВФ, Україна має вирівняти ціни на природний газ для домогосподарств і промислових споживачів. А подорожчання газу в комунальному секторі потягне за собою електроенергію, вартість якої стримується адміністративно. Наразі НКРЕ знизила тарифи на постачання струму, що притисло розцінки на послуги обленерго. У такий спосіб грошові потоки працюють на теплокомуненерго і вартість кіловат-години лишається незмінна.

Поза сумнівом, до виборів Президента влада чинитиме опір споживчій інфляції, як може, але навряд чи досягне свого. Влітку ми можемо відчути, як падають ціни, завдяки подешевшанню фруктів та овочів, але через брак грошей радітимуть далеко не всі. Скажу точніше, дуже далеко не всі.