На подвір’ї шахти — десятки автобусів гірничорятувальної служби і карет «швидкої». Вихід зі ствола обступили родичі та знайомі шахтарів. Чекають, коли на-гора виїде чергове відділення гірничорятувальників. У воротах з’являються люди з ношами. На них — укритий ковдрою гірник. Обличчя брудне від вугільного пилу, одразу й не впізнати. Але живий! У натовпі чути стогін і плач. Ноші ставлять до салону «швидкої», автомобіль обступили люди, вони намагаються зазирнути крізь затемнені вікна. «Швидка» від’їжджає.
Чоловік із триденною щетиною на щоках сидить просто на траві. «У мене брат там», — каже він, ковтаючи воду із пляшки. І махає рукою: мовляв, нічого більше не скажу. Поруч — батько й мати, котрі чекають на сина, який працює десять років. Шахта імені Скочинського вважається вугільним підприємством із гарною зарплатою — в середньому чотири тисячі гривень. Тому молодих хлопців тут вистачає. Люди в куртках із написом «психолог МНС» пильно вдивляються у натовп, вихоплюючи поглядом людей, яким потрібна допомога. У затінку дерев — жінка середніх років із цигаркою в руках. Цигарка гасне, жінка її знову запалює і... забуває. «Живий він, дістали й до лікарні повезли», — каже стиха комусь у телефонну трубку. Наче соромиться ділитися радістю, коли сусіди не дочекалися сина, чоловіка, батька.
За попередньою версією, о 10-й годині 15 хвилин у понеділок на шахті стався викид вугілля і газу. Дані щодо кількості людей, які перебували на аварійній ділянці, були суперечливі. Держгірпромнагляд оперував цифрою 53 особи, потім уточнив: всього під землею перебували 344 робітники, в тому числі поблизу місця аварії — 51. Директор шахти Валерій Міміношвілі назвав журналістам інші дані: 48 осіб. За його словами, аварія сталася на одній із кращих дільниць: «Ми проводили роботи зі спеціального підривання. Проводили, як належить, за всією формою. Виробка перевірялася, все було в порядку, і ніколи в ній не ставалося викидів. Що трапилося, сказати не може ніхто».Більша частина гірників піднялася на поверхню, 34 робітники доставлені до обласної лікарні професійних захворювань — у них підозрювали отруєння рудниковим газом. Ще двох відвезли до реанімаційного відділення обласного клінічного територіального медичного об’єднання. Незнайденими залишалися 13 осіб. Наприкінці дня в понеділок стали надходити повідомлення про загиблих: двоє, троє, четверо... На шахті були зосереджені 22 відділення гірничорятувальників і дев’ять реанімаційно-протишокових груп. Коли матеріал готувався до друку, рятувальники виявили шістьох гірників без ознак життя, пошуки ще сімох тривали. Серед загиблих — троє електрослюсарів, один прохідник і двоє гірничих робітників очисного вибою. Наймолодшому — 29 років, найстаршому — 55.
Із помічником командира взводу Донецького оперативного загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Костянтином Дегтярьовим я розмовляла одразу після виїзду гірничорятувальників із шахти. «Ми двох живих знайшли, — поділився новиною співрозмовник. — Першого забрав інший взвод, ми за другим пішли, щойно вивезли. Непритомний, але живий: отруєння газом. Температура внизу — 43 градуси, виробка загазована, працюємо в апаратах, важко». Помічник командира — лікар за фахом, це він надавав першу допомогу потерпілим.
Гірничорятувальники із Вугледара, які вивозили одного з постраждалих, одними з перших приїхали на ліквідацію аварії. «Наш шахтар із лави сам виповз, на чотирьох, йому стало погано вже на свіжому струмені, — розповів респіраторник Олександр Шамарін. — І тут саме ми підскочили. Він важкий був, але при свідомості. Хлопець міцний, тримався». Питаю, що сказав гірник, коли побачив рятувальників. «Він нічого не сказав, дуже слабкий був, — зазначає респіраторник Валерій Шемяков. — Дихав важко. Щоб не втрачав сили, ми з ним мало розмовляли. Сказали: мовляв, якщо в тебе стан погіршуватиметься, якось дай знати, кивни головою. А так намагалися не тривожити». В моїх співрозмовників за плечима — по п’ятнадцять років стажу роботи на ліквідації аварій. Зокрема, Олександр Шамарін на шахті імені Скочинського вже втретє. Уперше приїздив сюди в квітні 1998-го, коли внаслідок вибуху газу і вугільного пилу загинули 63 гірники.
