Бики дорожчі за модну іномарку

На початку року, який за східним календарем називається Роком Земляного Бика, багато писали про вдачу і звички могутніх тварин. Нині у господарствах, на жаль, вже не зустрінеш цих круторогих велетнів, які були колись основною тягловою силою на фермах і полях.

Однак на племпідприємстві в Геронимівці, що в Черкаському районі, биків-богатирів ще можна побачити.

Робота з племінними биками дуже відповідальна, навіть ризикована. Адже вага цих тварин сягає інколи півтори тонни, до того ж вони славляться запальним характером і неабияким темпераментом. Щоб роздратуватися, тварині потрібно іноді лише кілька секунд, за які наглядач може не встигнути врятуватися.

Тому працівників для догляду за бугаями підбирають дуже ретельно. Вони постійно проходять інструктажі з техніки безпеки. Операторам категорично забороняється вживати алкоголь, палити, користуватися парфумами з різким запахом. Бики цього не виносять і можуть накинутися на людину, яка є джерелом неприємного для них запаху. Якщо оператор з’явився на робочому місці напідпитку, його без зайвих розмов звільняють з роботи.

Крім того, биків не можна бити, і навіть кричати на них не бажано — тварина запам’ятає образу й рано чи пізно помститься, що може закінчитися для кривдника дуже зле. Це правило за три роки роботи на підприємстві чітко засвоїв оператор Андрій Дзюба, чим завоював прихильність своїх підопічних. Вони дозволяють йому чухати себе, а улюбленець Рондо — навіть обняти й сфотографуватися з ним на пам’ять. Хоча зазвичай спалахи фотоапаратів тварини сприймають украй негативно, про що журналістів одразу попередили на племпідприємстві.

— Я виріс у селі, тому биків не боюся, — каже Андрій Якович. — Щоправда, племінні бугаї спочатку вражали мене своїми розмірами, потім звик. У кожного мого підопічного — свій характер, і це потрібно враховувати. Але в будь-якому разі не можна показувати, що ти їх боїшся, хоча й пильності втрачати не можна.

Є в Андрія Дзюби і ще секрет — він одягає один і той же одяг, по якому тварини його впізнають.

А от чужакам вихованці племпідприємства не довіряють, продовжує наш співрозмовник. Як тільки хтось чужий до них заходить, бик, який помічає його першим, подає тривожний сигнал, а за ним усі починають невдоволено густи. Почувши це, оператори, які доглядають тварин, уже знають напевне: на території сторонні.

— Учора в бичків брали кров на аналіз і робили щеплення, то вони тільки сьогодні почали заспокоюватись і лягати відпочивати, а то все обурювалися — ревли, гули, — веде далі Андрій Дзюба. — А якось я вивів Самсона показати журналістам. Він злякався фотоспалаху й подався в інший бік, а там саме оператор знімав і з переляку мало не сів у вазон з пальмою, а потім покинув камеру й втік.

Запам’ятався працівникам племпідприємства й бик, привезений з Канади. Він так радів, коли з’являвся оператор, що навіть усміхався. А угорець Тренд-Кнук постійно бурчить.

За добу племінний бик з’їдає 4,5—5 кілограмів концкормів та 10—12 кілограмів сіна. До раціону додаються також білково-вітамінні добавки та мікроелементи.

Не проти богатирі й розважитися, що підприємству іноді дорого коштує. Якось, приміром, кілька бугаїв звільнилися від прив’язі й попрямували до причепа, на якому привезли сіно. Там заходилися «пустувати»: позгинали залізні борти в бублики.

Нині в Геронимівці — на головному племпідприємстві ВАТ НВО «Прогрес» утримується 30 племінних красенів, які забезпечують високоякісним сім’яним матеріалом не лише область, а й Україну. З молочних порід тут представлена високопродуктивна голштинська, а також українська червоно-ряба та українська чорно-ряба. Бугаї-плідники породи сементал та абердин-ангус — м’ясного напрямку. Є також плідники і комбінованої молочно-м’ясної породи сементал. Кожен бугай тут має свою кличку, яка внесена разом із усіма його генетичними та фенотипічними (зовнішніми) характеристиками в спеціальний всеукраїнський каталог, що затверджується в Міністерстві аграрної політики. Тут зазначено і ціни бугая та виробленого ним біоматеріалу. Залежно від того, який напрямок скотарства — молочний чи м’ясний — хоче розвивати господарство, воно вибирає для свого стада одного чи кількох бугаїв-плідників і закуповує їхнє сім’я.

— Вартість одного запліднення в приватному секторі коштує нині 50 гривень, — розповідає голова правління НВО «Прогрес» Михайло Лаврик. — Господарствам завдяки державній підтримці воно коштує лише 30—34 гривні. Це досить помірна ціна, враховуючи всі наші затрати. Але якщо вартість послуги підвищити, людям про сто це буде не по кишені. До слова, у розвинених країнах, де ми нині змушені закуповувати породистих бичків, одна спермодоза коштує від 15 до 30 євро. А вартість самого бика коливається в межах 5—10 тисяч євро.

До речі, богатирі працюють лише на штучне запліднення. Спілкування з протилежною статтю вони повністю позбавлені — занадто дорого воно б обійшлося їхнім господарям. Адже з тієї кількості сім’я, яке бик виділяє за один раз, можна отримати 200—250 спермодоз, а значить, запліднити 100—125 корів (зазвичай для гарантованого результату використовують дві дози). Тож економія відчутна. Крім того, запліднюючи стадо природним шляхом, бик уже через рік утратив би свою продуктивність. А в умовах племпідприємства він може працювати 12—13 і навіть більше років, виробивши за життя від 26 до 100 тисяч спермодоз.

До якості сім’яного матеріалу на племпідприємстві дуже високі вимоги. Її визначають у лабораторії за кількістю активних сперматозоїдів, які мають рухатися в одному напрямку. Якщо таких виявляється замало або отримане сім’я занадто рідке, його вибраковують. Якісне ж заморожують у рідкому азоті за температури -196 градусів С та відправляють на зберігання в спермобанк, де воно не втрачає своїх властивостей протягом практично необмеженого часу.

Хоча виробництво біопродукції на підприємстві поставлено «на конвеєр», тварини не завжди підкоряються виробничій необхідності: можуть бути не в гуморі. За словами працівників племпідприємства, впливає на них і погода. Продуктивність знижується в спеку, сильний холод, затяжні дощі. А пережитий бичками стрес, наприклад, від того ж спалаху фотоапарата, може не тільки відбити в них бажання, а й погіршити якість отриманого матеріалу.

Цікаво, що всі підопічні племпідприємства позбавлені головної бичачої зброї — рогів. Це зменшує їхню агресивність та додає впевненості наглядачам. Вважається також, що на роги витрачається багато поживних речовин. Тому спеціалісти рекомендують позбавляти рогів не лише биків, а й корів. Для цього найкраще припікати зачатки майбутніх рогів, коли теляткові виповнюється сім днів.

Через значне скорочення поголів’я великої рогатої худоби проводити селекційну роботу в області та й в Україні загалом стало дещо складніше.

— Якщо в 90-ті роки в області утримувалося 250 тисяч корів, нині їхня кількість скоротилася до 45 тисяч, — коментує Михайло Лаврик. — А для селекційної роботи потрібні роки спостережень і досліджень. Ми й нині проводимо таку роботу, але вже не в тих масштабах. Для більш ефективного нарощування генетичного потенціалу маточного поголів’я і збільшення продуктивності закуповуються бугаї-плідники за кордоном.

Поголів’я корів в області за останній рік збільшилося на 800 голів. Це, звичайно, за рахунок економічно міцних сільськогосподарських підприємств. У приватному секторі через низькі закупівельні ціни на молоко кількість «лисок» зменшується. На цю негативну тенденцію, переконані у «Прогресі», державі потрібно якнайшвидше реагувати.

Черкаська область.

У селі Залюття Ратнівського району Волині у господарстві Миколи Штика корова привела аж трьох телят. Перше з них вона народила на пасовищі, двох наступних — у хліві. Тож у хліві Штиків стало на двох теличок і одного бичка більше. Як розповіла секретар Щедрогірської сільради Валентина Косик, такий масовий приплід в їхніх селах трапився вперше. Навіть старожили не пам’ятають чогось подібного. І це за того, що населення утримує 432 корови.

Не пам’ятає таких випадків і завідувач лабораторії генофонду порід Західного регіону інституту розведення і генетики тварин Української академії аграрних наук, заслужений працівник сільського господарства України Тимофій Янко. Місцеві ж селяни рекордну плодовитість пов’язують з биком-плідником із сусіднього села. У його потомстві вже були двійнята, а тепер ось є і трійня.

Волинська область.