Останнім часом уряд активно маніпулює тезами про турботу про українське село, готовність допомогти аграріям, вирішити нагальні питання господарювання, забезпечення населення продуктами харчування. Зрозуміло, що такі заяви виходять аж ніяк не з потреби дня, а з політичних інтересів керівництва уряду і особисто Юлії Тимошенко, яка повідомила про наміри брати участь у президентських виборах.
Проведена в Києві 23 травня всеукраїнська нарада сільських та селищних голів спільно з позачерговим засіданням Кабінету Міністрів — черговий масовий показовий захід, що мав на меті заробити бали у майбутнього сільського виборця.
Масштаб наради був покликаний вразити країну — і справді, такої кількості представників сільської глибинки у столиці наша держава ще не бачила. Однак це — перша й остання правдива інформація щодо проведеного урядовцями зібрання з 11 тисячами учасників. Решта, про що йшлося з трибуни, — загравання з представниками народу. Власне, країна побачила і почула театралізовану постановку для однієї акторки на тему «Виберіть мене Президентом».
Витрачені на захід 15 мільйонів гривень краще було б віддати бодай одній області, де у квітні заморозки знищили посіви, — і то більше користі. Однак в уряді вже не дбають про державу, людей та посіви, адже на порядку денному — підготовка до майбутніх виборів! Яскравим підтвердженням цього є десяток виступів з «низів», в яких голови сільрад або дякували главі уряду загальними гаслами «за турботу», або підлабузницьки компліментували на кшталт «ви наш комп’ютер», або жалілися і просили допомоги.
Промови, пропозиції та виступи представників з регіонів — також декорація до бездіяльності, а подекуди й безпорадності уряду по відношенню до сільського господаря.
Подібний формат «совєщаній» узвичаєний ще від компартійних часів і має в народі назву «балаканина». Учасники наради розуміли, що обіцянки Юлії Тимошенко залишати сільським бюджетам 50 % від перевиконаних планових завдань Мінфіну, 100 % коштів від надходжень податків з доходів фізичних осіб, 100 % акцизних надходжень від тютюнової продукції не буде виконано, оскільки це неможливо.
Виголошені цифри фінансово необгрунтовані, якщо ж почати здійснювати такі наміри, то буде зруйновано систему формування державного бюджету, що, в свою чергу, призведе до поглиблення кризи, погіршення життя і так украй збіднілого селянина.
З величезною тривогою сприйняли аграрії заснування Асоціації сільських та селищних голів та створення Ради сільських голів. Прем’єр-міністр стверджувала: це ваш повноважний представник в урядових колах. Але ми всі добре знаємо, що в подібні асоціації практики та знавці справи, як правило, не потрапляють. Такі громадські утворення — чистої води лобістські структури, яким болять не проблеми села, а власні інтереси.
Створення асоціації та ради — чергове окозамилювання селян, які чекають на конкретну відчутну допомогу матеріального та організаційного змісту. Натомість асоціація, на чолі якої поставлено вигідну для уряду людину, буде швидше зацікавлена у занепаді села, ніж у тому, щоб говорити правду і називати реальні потреби сільських голів. Знов у країні плодяться якісь сумнівні структури, а для конкретних справ ні рук, ні часу не вистачає. Уряд укотре винахідливо відгородився від селян. Ось щира правда, яку дуже скоро відчують представники сільських громад.
Нарада показала, як насправді здійснюється «керування» аграрною галуззю, а саме: люди бідкаються та просять, а керівництво країни тиражує обіцянки. На тому все й закінчується.
Навіть коли Юлія Тимошенко заговорила про конкретні речі: молоковози, оптові ринки, сільськогосподарські кооперативи, — віри щодо втілення в життя заявлених планів не виникло. Простий приклад: Прем’єр-міністр зазначала, що аграріям потрібний закон про оптові ринки, і її політична сила докладе всіх зусиль, щоб такий закон було прийнято. І що ми бачили напередодні наради з сільськими головами? Законопроект «Про оптові ринки» фракція БЮТ не голосувала фактично у повному складі. І це тільки тому, що документ підготовлено і винесено на розгляд парламенту аграрним комітетом ВР, на чолі якого представник Партії регіонів.
То хіба про народ, про долю села і про перспективи аграрного бізнесу дбає пані Тимошенко? Ні, вона та її команда переймаються лише тим, як протистояти політичним суперникам, як піаритися самій, як залучати на свій бік якомога більше електоральних балів. На це мільйони державних грошей не жалкує. Проблеми ж людей — не у справах, не в душі і не в серці Юлії Володимирівни, а виключно — в її гаслах та на плакатах.
Друкується в рахунок квоти Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин.