Сільські голови на екскурсії в парламенті

Що головним законодавчим органом України є Верховна Рада, знають навіть діти. Проте далеко не всім дорослим, навіть якщо вони депутати місцевих рад, вдалося побачити цей орган зсередини.

Цього разу я організував таку можливість для сільських голів з прикордонного Ріпкинського району Чернігівщини, що входить до закріпленого за мною виборчого округу.

П’ятдесятиосібний «десант» сільських голів вчасно прибув автобусним спецрейсом до Києва на вулицю Грушевського, і вже близько 11 години я з помічниками зустрічав моїх гостей.

Екскурсійний супровід по залах, сходах, поверхах і кулуарах парламенту, як завжди, блискуче, ерудовано і цікаво виконала Людмила Савон — провідний спеціаліст Інформаційного управління секретаріату Верховної Ради.

Сільські голови у мовчазному захопленні розглядали прекрасні інтер’єри, оздоблені сусальною платиною, кришталь чотиритонної люстри над головами, розміщення парламентських фракцій за різноколірними прапорцями, живими очима вдивляючись у простір, що його вони досі бачили лише як картинку в телевізорі.

Атмосфера безтурботної екскурсійної розніженості різко змінилася в залі засідань Комітету з питань державного будівництва і місцевого самоврядування, де гостей привітали заступник завідувача секретаріату цього комітету Олег Данилюк, головний спеціаліст Тетяна Корнієнко і головний консультант Юрій Юрченко.

Я передав керівництву району документи про виділення Кабінетом Міністрів у 2009 році коштів із Стабілізаційного фонду для реалізації інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку Ріпкинського району.

Отож наше робоче засідання почалося зі схвальних оплесків і вдячних вигуків на мою адресу. Адже депутати місцевих органів влади добре знають, яких зусиль треба докласти, щоб «вибити» кошти.

Виступ Олега Данилюка сільські голови слухали уважно і зацікавлено. Він, зокрема, ознайомив присутніх із структурою, персональним складом, законотворчою діяльністю членів комітету, посвятив їх у подробиці організації й проведення експертиз, у порядок підготовки і проходження законопроектів, заохотив сільських голів до активного співробітництва чи бодай своєчасного реагування на пропозиції уряду. Тим паче що уряд подав 20 законопроектів, які охоплюють інтереси місцевого самоврядування.

Обговорення цієї теми не було надто жвавим. Переважна більшість сільських голів явно трималася засади «ви кажіть, а ми подумаємо».

А думати є над чим, коли на сьогодні стосовно місцевого самоврядування вже існує близько 800 законів й до того ще майже 3000 інших правових актів.

Сільських голів зачепило за живе, коли розмова торкнулася різноманітних варіантів реформи територіального устрою, місцевих виборів, оплати праці працівників місцевих органів влади.

Вони не приховували обурення з приводу хвилі перевірок, що останнім часом раптово звалилися на працівників районного і сільського рівня з боку органів прокуратури. Абсурд полягає в тому, що правоохоронці «не помічають» очевидні оборудки на десятки й сотні мільйонів гривень, проте виявляють дивовижну прискіпливість, коли йдеться про кількасот гривень премії для сільського голови.

Дуже типовим є приклад порушення обласною прокуратурою кримінальної справи проти сільського голови с. Великий Дирчин Городнянського району Чернігівщини, депутата місцевої ради Сергіянської В. В. за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Голові сільради інкримінується привласнення грошей з місцевого бюджету в розмірі 2052 грн. 50 коп. Цю суму визначено за матеріалами спеціальної перевірки, під час якої встановлено, що вказана сума є начебто наслідком неналежного посилання на п. 6 постанови Кабміну від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади...» (зі змінами) при нарахуванні надбавок, премій і соціальної допомоги.

За лаштунками порушеної справи залишився факт надто прискіпливої уваги до Сергіянської В. В. з боку Городнянського районного прокурора, який у конфлікті між сільським головою Сергіянською В. В. і місцевим фермером Мойсеєнком І. Г. зайняв далеко не об’єктивну позицію, по суті захищаючи інтереси фермера.

Тим часом документально встановлено, що саме фермер Мойсеєнко І. Г. серйозно порушив земельне законодавство, зокрема самовільно, не укладаючи договорів, засівав і використовував земельні паї інших громадян та привласнив майно і продукцію на десятки тисяч гривень.

Захищаючи інтереси селян, Сергіянська В. В. неодноразово зверталася з цього приводу до відповідних інстанцій. Замість реагувати на звернення сільського голови Сергіянської В. В. про очевидні факти порушень з боку Мойсеєнка І. Г., правоохоронці почали шукати компромат проти неї.

А тим часом потребують термінового законодавчого, нормативного і організаційного упорядкування питання власності й розпоряджання землею. Тому учасники обговорення схвально сприйняли пропозицію про введення поняття «територія юрисдикції сільрад».

Питання удосконалення зв’язку, в тому числі й вимогу забезпечення нормального функціонування Інтернету, порушила голова Горностаївської сільради Тетяна Кравченко.

Заступник голови райради Володимир Грищенко гостро висловився про низький рівень дотримання законів.

Ситуацію на місцевому рівні влади добре характеризує вислів однієї пані з селища неподалік станції Лозова: «Найгірша й найневдячніша робота — це робота вчителя. Так я вважала, аж поки не пішла на пенсію й мене вибрали сільським головою...»

Сільський голова — це як воротар у футболі. Над ним багато командирів: власник команди, президент клубу, тренери, капітан... Навіть уболівальники на трибунах можуть дозволити собі вимагати від нього. Але відповідати за пропущений м’яч зобов’язаний він сам, навіть якщо це результат помилки його товаришів по команді. Бо він перебуває на останній лінії оборони. За ним — лише ворота, в які він повинен не пропустити м’яч...

Непростий трудовий день сільських голів у столиці завершився урочистим обідом, який я дав на честь моїх шановних гостей. Під час обіду було продовжено обмін думками з актуальних проблем місцевого самоврядування. Я зробив так, що всі присутні (кожен, без винятку!) сказали своє слово про цей незвичайний день, який був дійовим поштовхом до активізації співпраці між депутатами місцевих рад і народними депутатами України.