В епіцентрі людського горя

«Вона ридала в мене на плечі хвилин сорок. Її неможливо було ані заспокоїти, ані відірвати від себе. І всі сорок хвилин я гладила її по голові і вмовляла, вмовляла. Під кінець думала, що ми зараз обидві впадемо». Це слова старшого психолога відділу з роботи із персоналом управління МНС у Горлівці Олени Іванової. Разом із колегами вона працювала з родичами загиблих шахтарів. За лічені роки психологи-рятувальники накопичили чималий досвід. Авіакатастрофа літака Анапа—Санкт-Петербург у 2006-му, аварії на шахті імені Засядька в 2007-му, на шахті імені Карла Маркса і «Краснолиманській» у 2008-му, на шахті «Новодзержинська» в 2009-му...

«Чоловіки взагалі відмовлялися впізнавати трупи. Це робили матері і дружини...»

Спочатку служба МНС створювалася для роботи з особовим складом, безпосередньо задіяним на ліквідації надзвичайних ситуацій і гасінні пожеж. Адже участь у трагічних подіях не може не позначатися на психологічному стані людини. У надзвичайній ситуації, пов’язаній із масовою загибеллю людей або загибеллю дитини, важко залишатися адекватним. Саме тому психологи почали проводити з особовим складом спеціальні тренінги, навчати бійців зберігати спокій і боєздатність у найкритичніші моменти. Крім цього, рятувальники проходять обов’язкове тестування, що дає змогу об’єктивно оцінювати стан людини, її готовність до виконання завдань надалі. У підрозділах ГУ МНС у Донецькій області є кімнати психологічного розвантаження, проводяться спеціальні реабілітаційні заходи для нормалізації стану людини, в якої така робота, що треба йти у вогонь, розшукувати людей у задимлених приміщеннях, розбирати завали будинків, працювати серед людського горя.

А ось із населенням психологи-рятувальники почали працювати відносно нещодавно. І така допомога виявилася дуже затребуваною. До речі, вперше це сталося не на шахті, а після авіакатастрофи літака Пулковських авіаліній у серпні 2006 року, коли загинули 180 пасажирів і членів екіпажу. До селища Суха Балка на Донеччині почали з’їжджатися родичі загиблих, і вони потребували не лише першої медичної, а й екстреної психологічної допомоги.

— Робота під час аварії на шахті імені Засядька закріпила навички і дала можливість одержати дорогоцінний досвід роботи з населенням, — розповідає заступник начальника ГУ МНС України в Донецькій області, полковник служби цивільного захисту Євген Кудінов. — Саме тоді вже почали формуватися способи психологічної роботи із членами родин загиблих і постраждалих гірників, розміщення особового складу служби на місці надзвичайної ситуації. Визначився вміст сумки психолога: у ній — седативні медикаменти, ікона, іграшка для дитини, ковдра й таке інше. Тоді ж виникло рішення закріплювати працівника психологічної служби за конкретними родинами й вести роботу з ними до моменту нормалізації їх стану. У період роботи виникали довірчі стосунки між психологами і членами родин. Це настільки важливо й цінно, що багато наших співробітників відмовлялися кидати робочі місця й залишалися на другу, третю добу, ділячи з людьми, в яких сталося горе, склянку чаю, лавку у дворі шахти, захищаючи їх від почуття покинутості, непотрібності, самотності та безвиході.

Коли на людину обрушується лихо, вона намагається захиститися. У когось це виражається в необґрунтованій агресії, у когось — у спробі уникати реальності, аж до рішення піти з життя слідом за загиблою рідною людиною. На подвір’ї шахти, де сталася аварія, збираються родичі, знайомі, сусіди. Плач, стогін, прокльони, розлючені вигуки — реакція на біду буває дуже різна. Доводилося спостерігати, як час від часу до жінок, які голосили, підходили психологи і медичні працівники. Обнімали, простягали склянку с валер’янкою, укривали теплою ковдрою, відводили вбік.

— Від дій розлюченої юрби насамперед страждають слабкі й немічні — літні люди, діти, жінки, — пояснює Євген Кудінов. — Вони можуть поповнити число жертв трагедії. Крім того, матері з дітьми, що залишилися без годувальника, цілком здатні у розпачі позбавити себе життя. Цього допустити не можна. Співробітники психологічної служби візуально відшукують людей, не здатних самостійно впоратися з лихом, і приходять до них на допомогу, часто стаючи об’єктами сплеску агресії, викликаної страхом, недовірою, нерозумінням того, що відбувається.

Психологи дійшли висновку, що згладжуванню гострих психологічних станів дуже заважає невиконання обіцянок, даних людям членами комісії з розслідування причин аварії, а також невчасне інформування про перебіг аварійно-рятувальних робіт. За словами нашого співрозмовника, допомога психологічної служби вкрай необхідна в момент, коли аварія тільки сталася, в момент рятувальних робіт і в момент упізнання трупів, піднятих на поверхню. А ось на цвинтарі, під час поховання загиблих, психолог стає перешкодою. Цвинтар — саме те місце, де потрібно виплакатися, поголосити й у такий спосіб зняти стрес. У людини залишається тільки гіркота втрати, що не приводить її до неадекватних вчинків. І не треба заважати родичам позбуватися емоційного негативу.

Марина Ткач, начальник відділу психологічного забезпечення при ГУ МНС України у Донецькій області: «Дочка шахтаря, тіло якого дістали по шматочках, увесь час говорила, що повіситься або втопиться. І раптом підбігають дівчатка й шепочуть мені на вухо, що в жіночому туалеті одна кабінка вже давно зачинена і ніхто не виходить. Я схопила охоронця й помчала до туалету. Поки підставляли лавку, поки я на неї піднімалася, щоб зазирнути до кабінки, в голові крутились думки: чи вистачить у мене сил витягти тіло з петлі, чи встигну відкачати... Дякувати Богові, тривога виявилася помилковою! Просто дверцята в кабінці заїло».

Родини загиблих шахтарів і сьогодні час від часу телефонують своїм помічникам-рятувальникам, які були з ними в тяжкі хвилини горя. Питають поради, діляться новинами, переживаннями. «Найважливіше для нас — подяка людей, які змогли перебороти лихо, що застеляє чорною завісою розум», — каже Євген Кудінов. Серед психологів обласного управління МНС, відзначених відомчими нагородами, — старший психолог відділу з роботи із персоналом управління МНС у Слов’янську Світлана Помогаєва, вже названі Олена Іванова з Горлівки, Марина Ткач із Донецька, начальник центру з роботи з особовим складом обласного управління МНС Сергій Решетняк. А днями митрополит Київський і всієї України предстоятель Української православної церкви Володимир вручив церковні нагороди начальнику ГУ МНС України в Донецькій області Андрію Бондаренку та заступникові начальника управління з роботи з персоналом Євгену Кудінову. Так відзначено роботу психологів-рятувальників під час ліквідації аварії на шахті «Новодзержинська» у травні цього року та під час інших резонансних трагедій.